6
Автор ludmyla_alla | Рубрики Теоретичні відомості про мову: лексика | 06-03-2014
Діалектизми, налисники

То “налисники” – діалектизм чи ні?

Настала черга познайомитися з такою цікавою групою лексики, як діалектизми, розглянути їх приклади.

Діалектизми – це ті особливі мовні родзинки, якими вирізняється кожна місцевість.

Ліричний початок

Родом я з Київщини й тому, переїхавши до Запоріжжя, швидко «второпала», що деяких слів тут просто не знають, або розуміють зовсім інакше. Хочете, і вас перевірю?

– Добре, скажіть, будь ласка, що в нас, на Київщині, називають калачами чи калачиками? Не знаєте, то давайте «прогуглимо». Вікіпедія-всезнайка відповідає, що це обрядовий хліб, випечений із скрученого й переплетеного тіста.

– А от і ні. Є інші варіанти?

– Є. Інше: Калачі – село в Мінській області в Білорусі. Ну, зовсім «холодно», як говорять у відомій усім дитячій грі.

– А як щодо зменшено-пестливого варіанту калачики?

– Дядько «Гугл» говорить, що це вже різновид квітів, інша назва яких – герань, пеларгонія.

– І знову згадуємо гру: на цей раз «дуже холодно».

– Добре, нарешті відкриваю таємницю: калачі чи калачики – це кукурудза, до того ж як стебла, так і качани.

– Добре, ще одне “нашенське” слово – налисники.

І тут мої співрозмовники задоволено посміхаються, оскільки впевнені, що це означає теж, що й російське «подзатыльник».

Тож як матеріальний доказ витягаю з електропічки смачненькі налиснички з сиром, родзинками, заправляю сметаною, а вони такі – «хоч губами їж», як говорить моя мама. Після чергового налисничка, відправленого до «ротової порожнини», мої гості одразу запам’ятали, що таке Людині налисники – млинці з сиром і родзинками. Хоча начинка може бути й інша.

Як не дивно, Вікіпедія говорить, що налисники – це традиційна страва українців, а дядько «Гугл» стверджує, що її походження – польське.

А тепер перейдемо до лінгвістики. Розглянемо ближче діалектизми, приклади їх вживання.

Діалектизми: визначення, різновиди, приклади

Діалектизми – це слова, функціонування яких обмежується територією певного діалекту.

Діалект (інша назва – говір) – великий підрозділ мови, що об’єднує групу говірок, пов’язаних між собою рядом спільних явищ, невідомих іншим говіркам.

Діалектизми бувають трьох видів:

1) лексичні – слова говору, що називають поняття, для позначення яких у загальнонародній мові використовуються інші назви.

Напр.: бараболя, бульба (картопля), когут (півень), блават (волошка), нецьки (ночви), тайстра (торба), мешти (черевики), банітувати (лаяти), ачей (може).

2) етнографічні – назви місцевих реалій, які невідомі або не використовуються за межами певного говору.

Напр.:

а) назви одягу – гуня (жіноча свитка), каптур (очіпок), черес (широкий шкіряний пояс);

б) назви страв – налисники (тонкі млинці з начинкою, як правило, з домашнього сиру), капусняк (овочевий суп, основний складник якого – квашена капуста);

в) назви помешкань – колиба (чабанська або лісорубська хатина); стая (постійне або тимчасове житло на полонині, де живуть пастухи влітку і переробляють молоко);

г) назви музичних інструментів – трембіта, флояра;

д) назви демонологічних істот – мольфар (чаклун), арідник (злий дух), мавка (лісова русалка), босоркун (відьмак, чаклун).

3) семантичні діалектизми – слова загальнонародної мови, які в говорах відрізняються значенням.

Напр.: картоплянка (жоржина, а також сорт дині), бовтатися (блукати, тинятися), душа (серединка, м’якоть кавуна), байка (щось не варте уваги).

Отже, ми з вами діалектизми, приклади з різних місцевостей.

Необхідно також розібратися з такими близькими до діалектизмів поняття, як наріччя – діалект – говір – говірка.

Лінгвістична довідка

Українська мова за критерієм місцевих особливостей поділяється на наріччя, наріччя – на діалекти чи говори, які, в свою чергу, – на говірки.

Традиційно вчені поділяють територію України на три наріччя – Північне, Південно-Західне та Південно-Східне.

Північне наріччя поділяється на три діалекти:

1) східнополіський (лівобережнополіський);

2) середньополіський (правобережнополіський);

3) західнополіський (волинсько-поліський);

Південно-західне наріччя охоплює три групи діалектів:

1) волинсько-подільська, яка охоплює волинський та подільський діалекти;

2) галицько-буковинська (наддністрянський, покутсько-буковинський (надпрутський), гуцульський (східнокарпатський) та надсянський діалекти);

3) карпатська (бойківський, закарпатський і лемківський діалекти).

Південно-східне наріччя поділяється на три діалекти:

1) середньонаддніпрянський;

2) слобожанський;

3) степовий.

Варто додати, що говірку вчені розглядають на рівні досить невеличкої місцевості, наприклад, говірка певного села.

Тож ми з вами розглянули діалектизми, їх приклади, а також діалекти в межах трьох наріч, виділених на території України.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Plus
Share to Odnoklassniki

Також на цю тему Ви можете почитати:

Коментарі (6)

Смакує))) Дякую!

Приємно, що Вам смакує, Олександро :)

Ніколи раніше не захоплювалась мовою, але дуже зацікавив пост про діалектизм з фото налисників. спочатку дула, що тут є рецепт:), поки шукала – прочитала пост, сподіваюсь ці родзинки підуть на користь:). дякую, чекаємо на нові мовні страви.

Аню, вибачте, що не виправдалися Ваші очікування! наступного разу врахую :)

З дитинства знаю слово “мазанка” у значенні хліб, намазаний маслом, чи варенням. Словники ж дають тільки класичне тлумачення — хата-мазанка, долівка. Підкажіть, будь ласка, де можна знайти офіційне підтвердження першого. Виник спір і дійти істини не вдається.

Ангеліночко, я також знаю з дитинства це слово. А родом я з Київщини, точніше з Баришівщини (поблизу Борисполя). Тож якщо це слово вживається хоча б в кількох селах, то воно вже є :) А докази можна шукати в науковій літературі, присвяченій діалектам (зараз не маю доступу до таких джерел). Тож якщо мого авторитету достатньо, то слово “мазанка” таки вживається в значенні “скибка хліба, намазана маслом, варенням…”. Дякую за запитання

Написати коментар

© 2014, www.l-ponomar.com