2
Автор ludmyla_alla | Рубрики Теоретичні відомості про мову: лексика | 04-03-2014
Неологізм планшет

Планшет – це неологізм. А раніше слова не було в мові?

Дорогі друзі! Поговоримо сьогодні про таку досить цікаву групу лексики, як неологізми в сучасній українській мові, оказіоналізми як їх різновид. Варто наголосити, що неологізми в сучасній українській мові, на відміну від історизмів чи діалектизмів, – це слова, що «на видноті».

Вони часто «ріжуть вухо» слухачу завдяки своїй новизні, інакше кажучи, «незвичності». Більше того – значення неологізмів пересічному читачу – глядачу – слухачу частіше невідоме, зрідка – «частково прозоре».

 

Тож розпочнемо з розгляду неологізмів в сучасній українській мові та їх різновидів, зокрема на яскравих прикладах сучасності.

Неологізми (від грец. neos – новий, logos – слово) – це нові слова, словосполучення, фразеологізми, що з’являються у мові.

Вчені розрізняють такі різновиди неологізмів: загальномовні та індивідуальні (інша назва – авторські чи індивідуально-авторські). Загальномовні неологізми в свою чергу поділяються ще на два види – лексичні та семантичні.

Види неологізмів:

1) загальномовні неологізми називають нове поняття, виконують номінативну функцію, і, в свою чергу, поділяються на:

а) лексичні неологізми – нові слова, утворені за наявними в мові моделями (закордоння, пропрезидентський, пострадянський) або запозичені з інших мов (райтер,);

б) семантичні неологізми – нові значення вживаних раніше в мові слів: наші (члени фракції “Наша Україна”), зелені (захисники природи), зелені (долари).

2) індивідуальні (авторські) – дають іншу, емоційно-експресивну назву поняттю. Як правило, ці неологізми «зберігають» за собою авторство й завдяки своїй образності не переходять до розряду загальномовних.

Напр., неологізми П. Тичини: прометейно, сонцебризно, дощоросно, павутинитися, акордитись, блискотінь, Б. Олійника: владоможець (“Новітні владоможці України Жирують – аж вгинається земля…”), потойсвіт (“І не згледівсь, як зопалу вибрався у потойсвіт…”).

Причинами появи неологізмів є:

1) потреба називати нові предмети, явища, поняття.

Наприклад: айфон, айпод, смартфон, таймшит, серфінг, кіднепінг, лістинг;

2) потреба замінити назви точнішими, зрозумілішими, які б більше відповідали нормам сучасної української мови (лексичні неологізми).

Наприклад: екземпляр – примірник,

процент – відсоток,

покликання – виноска;

3) набуття словами, що вже існують у мові, нових значень (семантичні неологізми).

Наприклад: акцептувати (прийняти рахунок, вексель до платежу) – акцептувати (перен. схвалювати);

амброзія (у давньогрецькій міфології “їжа богів”, що давала їм безсмертя) – амброзія (перен. надзвичайно смачна страва);

планшет (з фр. Planchette, букв. – дощечка; це чотирикутна дошка, на яку наклеєно креслярський папір; застосовують при картографуванні; а також ще три вузьких значення) – планшет (перен., підвид сучасних комп’ютерів);

4) бажання дати предметові чи явищу свіжу образну назву, яка більше відповідає світосприйманню автора (індивідуальні чи авторські неологізми).

Наприклад: бистроплин, яблуневоцвітно, зашовковитися – у П. Тичини; бджолиність, сніговерть, знедуховніти – в О. Гончара.

Необхідно наголосити на такому: неологізми – це історична категорія. Це означає, що вони сприймаються як нові слова доти, поки названі ними поняття не стануть загальновживаними.

Наприклад, ще наприкінці XX – початку XXI ст., до неологізмів у сучасній українській мові належали такі слова: брифінг, бутик, електорат, менталітет, мас-медіа, сканер, тендер, таймер та ін.

На сьогодні, тобто вже в другому десятилітті XXI ст., ці слова набули статусу загальномовних.

Натомість авторські неологізми, як правило, не функціонують поза межами твору й тому не втрачають відтінку новизни, зберігають своє експресивне забарвлення:

Наприклад: “Народе із трипільських запорогів, Древніших за святий Єрусалим, – Та скільки ж можна на чужих пророків Молитися, не вірячи своїм?” (Б. Олійник).

Крім того, варто додати, що неологізмами можуть бути також абревіатури.

Абревіатури – досить нове явище в лексичному розвитку мов.

Позитивна риса їх використання – значний обсяг інформації передається за допомогою меншої кількості знаків.

Негативна риса – надуживання абревіатур призводить до штучності, незрозумілості мовлення. Газетні ж тексти насичені, як правило, абревіатурами.

Напр.: ЄС – Європейський союз, ОДА – обласна державна адміністрація, ГПУ – Генеральна прокуратура України.

Також до неологізмів в сучасній українській мові належать оказіоналізми.

Оказіоналізми – слова, що утворюються за наявними у мові моделями, але не використовуються в загальновживаному словнику. Оказіоналізми мають індивідуальний характер, вживаються лише в умовах певного контексту, який дає змогу розкрити їхнє значення.

Напр.: віровикрадач, скандалотворець, Зевсоюпітер, комплексант, фрейдомарксизм.

Отже, в статті розглянуті неологізми в сучасній українській мові, оказіоналізми як їх різновид. Крім того, на прикладах проілюстровані види неологізмів та причини їх виникнення.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Plus
Share to Odnoklassniki

Також на цю тему Ви можете почитати:

Коментарі (2)

От ніколи, певно, не позбудуся свого дещо скорекогавного проживанням у селі бачення світу. Бо для мене амброзія як була бур’яном, так і залишається!
А загалом, мені здається, неологізми в тексті є припустимими лише в невеликій кількості. Особливо, якщо для іноземного слова є український відповідник (який часто не вживають, бо, бачте, “нє звучіт”).
Що ж до абревіатур, то про них було б цікаво прочитати окрему статтю. Дуже мені подобається ця тема. :)

Так, справді, неологізмами не можна перенасичувати текст, а використання “модних” запозичень за умови існування хорошого відповідника – не виправдане. А щодо матеріалу про абревіатури – дякую за підказку, врахую в майбутньому.

Написати коментар

© 2014, www.l-ponomar.com