0
Автор ludmyla_alla | Рубрики Фразеологія | 07-09-2014
прислів'я та приказки про мову

Пропоную відчути смак мови та її народний присмак

Сьогодні нагальним для нас є питання: що український народ думає про мову (зрозуміло, рідну)? Досить цікаве запитання, на яке ми спробуємо знайти відповідь протягом усього нашого розгляду кількох українських народних прислів’їв та приказок про мову (це вже другий матеріал, перший читайте за ЦИМ посиланням).

Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш.

Роздуми:

Цікаве протиставлення від протилежного: мабуть, мова в традиційному мисленні асоціювалася якимось чином з половою. Сьогодні для сучасного урбанізованого українця таке порівняння не дуже чи й зовсім не зрозуміле.

Почнімо із з’ясування лексичного значення слова полова. Як тлумачить однойменний словник, полова в прямому значенні – це «відходи при обмолочуванні й очищуванні зерна хлібних злаків, льону та деяких інших культур, що використовується переважно як корм для тварин» (посилання на СУМ тут).

Більшу ясність у розуміння порівняння слова з половою вносить переносне значення останнього, за яким полова – це «що-небудь невагоме, несерйозне, таке, що не має цінності, суттєвого значення».

Висновок: рідна мова – величезна цінність, яка має суттєве значення як для кожного її носія, так і для всього народу.

Народна характеристика слова

1.Вік слова

Слово старше, ніж гроші.

Роздуми:

Цікаве питання – скільки слову (мові) років? Мабуть, це здавна цікавило українців. І от своєрідну відповідь маємо в наведеній приказці. Погляньмо на наше слово ще з кількох поглядів.

…Вказівка на певний вік слова міститься в Євангелії від Івана, яка починається так: «Спочатку було Слово…». В біблійному контексті тут йдеться про Ісуса Христа. До речі, Біблія – це також Слово Боже.

…З якою радістю батьки чекають на перше слово свого дитятка. І чи це «мама», чи «тато», чи інші склади, які хоча б віддалено нагадують слово, проте в сім’ї визначна подія – дитина сказала перше слово. Зазвичай цей день залишається в пам’яті батьків на роки.

Справді, з якого боку не подивись, а слово більш вагоме, більш давнє і більш потрібне, аніж гроші. Тому, хто дуже хоче посперечатися з приводу останнього (що більш потрібне), можна поставити таке запитання: без чого можна довше обійтися – без слова (мови) чи без грошей? Проте нашим завданням не є розпал суперечки й тому рухаймося далі.

Висновок:

Слово і старше, і вагоміше, й благородніше, ніж гроші. Про останні спадає на думку античний вислів, який підкреслює одну з їхніх негативних рис, – гроші не пахнуть. Проте це вже інша історія.

Вага слова

Слово дорожче золота.

Роздуми:

Почнімо аналіз цього вислову з кінця: золото цінується залежно від проби. Чим вища проба – тим дорожче коштує. Чи буває проба в слова? Якщо беремо в узагальненому значенні, то, напевне, можна стверджувати, що слово (мова) як визначальна риса нації має найвищу пробу. Якщо ж спуститися на рівень окремих слів, то, на жаль, трапляються й гнилі слова. Та як майже з кожного правила є винятки, так і в кожній мові є такі слова (інша річ – більше їх чи менше), а в кожному народі – свої… невдячні діти.

Висновок:

Ціна слова набагато вища, ніж грошей.

«Температура» слова

Холодним словом серця не запалиш.

Роздуми:

Приказка побудована на прикметнику, вжитому в переносному значенні, – холодне слово. Яке воно? Що ні до душі, ні до серця? Безособистісне й таке сіреньке та боязке? Справді, запалюють серця, спонукають до дії, ведуть за собою сильні, гарячі слова. Такі слова мають лунати з вуст справжньої, а не заіміджованої (перепрошую за новотвір) Людини (так, Людини з великої літери).

Висновок:

Холодні слова не запалюють сердець, не ведуть за собою, не змушують задуматися над буттям нашим.

Дружба слів = мова

Слово до слова – зложиться мова.

Роздуми:

Важко роздумувати над цим висловом, адже все так просто: мова з лексичного погляду складається зі слів. Це з філологічного погляду.

З погляду психологічного хотілося б зазначити, що мова в значенні спілкування дуже важлива для кожного колективу. Тож слова як камінчики, з яких складається будинок, тобто спілкування на основі взаєморозуміння й взаємоповаги.

Висновок:

Найголовніше: мова складається зі слів (а далі вже можна щось додумувати…).

Індивідуальність слова, або територіальні особливості

Що сільце, то слівце.

Роздуми:

Сьогодні як з наукової літератури, так і з життя (села ще не зникли в Україні) знаємо, що в кожному селі є свої особливості мови. Інакше кажучи, селяни в кожному селі говорять трішечки (чи не зовсім трішечки) по-своєму. І ці села можуть бути зовсім поруч, проте місцеві мешканці одразу чують, хто звідки. Наведу приклад з власного досвіду. На рідній Баришівщині (Київська область) зовсім поруч знаходяться два села – Селище та Гостролуччя. Проте в Селищі вимовляють прізвище Різник з наголосом на першому складі, а в Гостролуччі – з наголосом на другому, тобто Різник. І це стосується не лише вимови. Так, у Гостролуччі їздять на лісапетці, в Селищі такого вислову не чула.

І тут в кожного може бути купа прикладів.

Висновок:

Мова має свої територіальні відмінності навіть в кожному населеному пункті. І такі слова мають назву діалектизмів (про них читайте більше в цій статті).

Кусючість слова

Бджола жалить жалом, а чоловік – словом.

Роздуми:

Слово жалить, кусає, тобто словом можна людині зробити дуже й дуже боляче. Такі рани лікуються, як правило, часом… А часто досить і досить довго… Інколи потрібно роки чи навіть десятиліття. Успішне «лікування» таких душевних ран відбувається за допомогою прощення. Варто пам’ятати, що непрощення – це гріх (використовуючи християнські поняття), який руйнує. І руйнує в першу чергу того, хто ніяк не може пробачити й відпустити.

Висновок:

Краще не вживати слово як жало, а якщо вже й трапилася така оказія, то спробуйте якнайшвидше витягнути це жало (інакше кажучи, швиденько попросіть пробачення).

Вбивча сила слова

Слово може врятувати людину, словом можна вбити.

Роздуми:

Слово може вбивати, зрозуміло, не фізично, а морально. Хоча (не дай Боже) сказане в певний момент слово (як кажуть, під руку) може привести й до суїциду. Та перейдемо до позитивної характеристики: словом можна підбадьорити, надихнути, більше того – вилікувати. Адже душевні травми приводять до ран, які не так легко лікувати. Тож у цьому вислові ми бачимо дуже сильні, хоча й протилежні характеристики слова.

Висновок:

Слово – це й найкращі ліки, й досить влучна зброя.

Міцність слова

На його слові можна мур мурувати.

Роздуми:

Як відомо, мур мурують лише на дуже міцному фундаменті. Тож якщо дане вами слово настільки міцне, то вас, як на мене, можна назвати людиною слова. Це дуже висока моральна характеристика. І скільки б ми не виправдовувалися сучасними неморальними категоріями, та моральних критеріїв ще ніхто не скасовував: честь, гідність, правдивість…. і сьогодні, як і сотні років тому, високо цінуються.

Висновок:

Слово, на якому можна мур мурувати, це слово високоморальної людини.

Ласкавість слова

Ласкаві слова – весняний дощ.

Роздуми:

Весняний дощ – це надійна запорука майбутнього врожаю. Висіяне чи висаджене насіння так потребує вологи для повноцінного росту й розвитку. Проводячи паралель між значенням весняного дощу та ласкавого слова, стає зрозуміло, наскільки «врожайними» є ласкаві слова. Звернімося до прикладів. У стосунках матері – дитини ласкаве слово матері й свідомо, й несвідомо наслідує дитина. У стосунках чоловіка й дружини ласкаве слово – основа здорового клімату в родині. У досить жорсткому діловому світі «ласкаве» (синоніми – доброзичливе, схвальне) слово керівника підбадьорює підлеглих і стимулює їх до плідної праці (зрозуміло, що фінансовий бік справи зараз ми не беремо до уваги). І цей перелік можна продовжувати.

Висновок:

Ласкаве слово в будь-якій сфері людського життя – особистій чи професійній – приносить зазвичай добрі й рясні плоди.

Отже, український народ своє розуміння слова (читай ширше – мови), його характеристик залишив нам у спадок у прислів’ях та приказках. Фольклор, тобто усна народна творчість, до якої належать і ці малі фольклорні жанри, яскраво ілюструє мовну картину світу, тобто особливості бачення світу та його частини – мови за допомогою проаналізованих нами приказок.

 

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Plus
Share to Odnoklassniki

Також на цю тему Ви можете почитати:

Написати коментар

© 2014, www.l-ponomar.com