0
Автор ludmyla_alla | Рубрики Лексика ЗМІ | 21-02-2014

Найпотужнішим джерелом лексичних запозичень у мові ЗМІ другої половини 80 – 90-х рр. XX ст. стала англійська мова (частіше американський її варіант) як найпоширеніша мова міжнародного спілкування. За словами дослідників, в українській мові цього періоду англіцизми становлять близько 70 – 80 % усіх запозичень. Серед позамовних чинників, що сприяють появі запозичень, істотну роль відіграють мода та лінгвальні й естетичні смаки, зокрема намагання мовців використати слова, яким властиве конотативне значення. Переважна більшість запозичень-англіцизмів належить до книжної лексики, лише зрідка – до розмовної.

Найбільше в мові ЗМІ кінця XX – XXI ст. використовуються запозичення-англіцизми такої тематики:

1) суспільно-політична: мас-медіа, саміт, імідж, спічрайтер;

2) економічна: лізинг, тендер, дистриб’ютор, бартер;

3) комп’ютерна: сервер, картридж, чип, принтер;

4) культурно-мистецька: андеграунд, кантрі, джаз-рок, рейв;

5) спортивна: шейпінг, кікбоксинг, пауерліфтинг, плей-оф;

6) побутова: кейс, слакси, джин-тонік, блайзер.

Запозичення з інших мов у мові ЗМІ в аналізований період представлені порівняно невеликими групами, в яких важко виділити певні тематичні класи. До них належать такі запозичення:

1) з французької мови: макіяж, кутюр’є, фуршет, фритюр, бутик;

2) з німецької мови: автобаз, полтергейст, гастарбайтер, бундесліга;

3) з італійської мови: спагеті, піца, папараці;

4) з японської мови: ніндзя, айкідо, бонсай, нецке;

5) з санскриту: гуру, дзен-буддизм, кришнаїзм, чакра;

6) з португальської мови: фазенда, торсида, ламбада;

7) з арабської мови: моджахед, інтифада, Хесболлах;

8) з тюркських мов: йогурт, курбан-байрам.

Можна навести також приклади утворень загальноєвропейського типу на базі латинської мови: мануальний, екстраверт, інкарнація, маргінал, та давньогрецькоїаеробіка, голокост, харизма.

Поповнення мови запозиченнями – процес неоднозначний. Мас-медіа популяризують нові іншомовні слова й вислови, й у цьому їх позитивна роль, але є й інший бік, негативний, оскільки далеко не всі запозичення є виправданими з погляду культури української мови. Зловживання іншомовними словами, перевантаження тексту неологізмами робить його незрозумілим і важким для сприймання, суперечить основним вимогам, які ставляться до мови газети, – загальнодоступності й комунікативності. Вживання запозичень у мові ЗМІ виправдане й доцільне тоді, коли вони є назвами нових предметів і явищ, взятими з мови-джерела разом із позначуваними поняттями. Інакше журналістам слід добирати слова з фонду власне української мови, а не засмічувати їх непотрібними запозиченнями.

Так, недоцільно вживати малозрозумілі та невдалі запозичення на зразок шоп, армреслінг, офшорний, сек’юриті замість українських відповідників крамниця, рукоборство, заморський, іноземний, служба безпеки, безпека. Непотрібними й невиправданими в мові є модні запозичення на зразок: грин-кард, паркінг, мейк-ап, кастинг тощо. Називання нас, українців, юзерами, дистриб’юторами, бодігардами, тінейджерами не відповідає нашій ментальності. Значно приємніше й мелодійніше звучать українські назви: користувач персонального комп’ютера, розповсюджувач, охоронець, підліток.

Насамкінець необхідно відзначити, що в словнику мови сучасних мас-медіа спостерігається збільшення кількості варваризмів на зразок: McDonald’s, non-stop, public relations, week-end.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Plus
Share to Odnoklassniki

Також на цю тему Ви можете почитати:

Написати коментар

© 2014, www.l-ponomar.com