Гладіолус – не для жінок?! (Походження слів)

Мова – це така цікава річ! Хочете переконатися? Скажіть відверто, чи часто ви задумуєтеся над походженням слів? Слів, які навколо нас, до яких ми звикли і які нам здаються такими «відомими-превідомими». Як на мене, це дуже цікава справа – з’ясовувати походження слів. Під час «розкручування ниточки походження» натрапляємо на такі «родинні» зв’язки, відкопуємо такі нові значення, про існування яких ми й не підозрювали. Спробую і вас в цьому переконати.

Знайома вже нам пані Ганна із Запоріжжя в ефірі обласного радіо запропонувала «послухати» діалог школяра із вчителькою, які «мудрували» над походженням деяких слів. А все почалося з того, що наш герой запитав, яке краще вжити слово – кордон чи границя. Тож перейдемо до розмови.

– На кордоні віків чи на границі віків краще написати? – запитує Івась.

– Давай подумаємо. Слово кордон походить від давнього корд – тобто короткий меч, шпага; у білорусів слово корд існує і понині, у росіян кортик – короткий меч морського офіцера. Наші пращури за допомогою корда землі охороняли.

– Тому ми кажемо кордон і прикордонник? Значить, «на кордоні віків» не треба писати. Який же у віків корд?

І тут пані вчителька звернулася до цього ж слова в інших мовах і культурах.

– У Давньому Римі короткий меч мав назву гладіус, тому люди, які його мали, називалися…

– Гладіаторами!

– Так, справді. А квітка у формі меча, яку не рекомендується дарувати жінкам, називається…

– Гладіолус!

– Івасику, а чи знаєш ти слово рубати, тобто гострим мечем ділити навпіл? Спочатку в нашій мові виникло слово «рубъ» – частина тканини, шматок. Звідси слово рубаха, рубище (лахміття, поношений одяг). Пізніше виникло слово «рубель» – прилад для прасування одягу. У наших північних сусідів з’явилося слово «рубель». Пам’ятки ХІІІ століття зафіксували появу слова рубіж – карб, що розділяє сусідні ділянки. Сьогодні значення слів рубіж і кордон наблизилися, але між державами пролягає кордон, а не рубіж.

– Нині дуже модно вживати іншомовні слова, тому й лунає, наприклад, «на маргінесі епох». Слово маргінес прийшло до нас з латинської та означає «межа, край», звідси слово маргіналії – примітки на берегах книг. До речі, французьке слово край – це маржа. Проте термін «маржа» поширений серед ділових людей, це слово означає різницю між ціною товару, визначеною у бюлетені, та ціною покупця.

А скажи, ти з сусідкою ділиш парту під час локальних війн? Проводиш грань олівцем чи ручкою? Так от, грань – однокореневе слово із границею, бо має чіткі обриси.

– Тож залишається лише слово межа? Моя бабуня садить квіти на межі з сусідським городом. Тож нехай будуть квіти на межі віків!

Ви дочитали до цього місця? Тож вітаю! Ви вже поглибили свій рівень володіння мовою, запам’ятавши походження слів та «родинні» зв’язки між ними:

• кордон походить від корд (короткий меч), похідне – прикордонник;
• гладіолус – від гладіус (також короткий меч в Давньому Римі) й тому не варто цю квітку дарувати жінкам;
• рубіж однокореневий зі словами рубати (ділити навпіл), рубище (лахміття), а також є синонімом до кордон, хоча між державами пролягає не рубіж, а все-таки кордон;
• модне нині маргінес (з лат. край, межа) однокореневе з маргіналіями (примітками на полях книги чи рукопису);
• слово «край» в перекладі французькою – маржа, економічний термін (різниця між ціною товару, визначеною в бюлетені, та ціною покупця)
• слово «межа» вживається як у прямому значенні – на межі городу, так і в переносному – на межі віків.

P.S. Хлопчачу розмову «підслухала» й передала в ефір Запорізького обласного радіо «надцять» років тому Ганна Черкаська. А коментарі дописані мною, Людмилою Пономаренко, авторкою блогу.