Книга… Хто кого поборе чи то переживе – книга телебачення чи телебачення книгу? Чи зможе вижити паперова книга в умовах впливового телебачення? Ще не припинилися ці запеклі суперечки, як з’явився… Інтернет. Ситуація стала ще скрутнішою чи гострішою: начебто книга вже й зовсім не потрібна. Аж тут у паперової книги з’явилася дуже модна сучасна чи навіть надсучасна сестра, яка кинулася рятувати ситуацію – відстоювати честь книги. Цікаво, яке твориво людських рук за допомогою суперсучасних технологій з’явиться далі? І як воно допоможе чи зашкодить такій собі шанованій сивочолій бабусі – паперовій книзі. Проте попри найновіші технології, роль КНИГИ не змінюється десятками років. Чи, можливо, таки змінюється? Звернімося до народного бачення книги, віддзеркаленого в українських прислів’ях та приказках про книгу.
1. Навіщо мені книга?
Здавна кожну хвилину книга виховує людину.
Книга в щасті прикрашає, а в нещасті утішає.
Книга дає крила розуму.
Книга добру навчить, від дурного відверне.
Книга і труд хороші плоди дають.
Книга, а не борода робить чоловіка мудрим.
Мудрим ніхто не родився, а з книжок навчився.
У Землі супутник – Місяць, у людини – книга.
Хліб наснажує тіло, книга – розум.
Хто книгу читає, в того розум прибавляє.
Що книга, то розум.
Щоб правду знати, треба книжку читати.
А зараз пороздумуємо-підсумуємо, навіщо ж мені (чи тобі), тобто нам, книга. Перебираючи перла народної мудрості, можна підсумувати, що
КНИГА:
Отже, книга як наш незмінний супутник і навчає, і виховує нас, приносячи тим самим рясні плоди.
2. Поради на щодень
Будеш з книгою дружити – буде легше в світі жити.
Будеш книги читати, будеш все знати.
З книгою дружити – в роботі не тужити (варіант: З книгою дружу і не тужу).
З книгою жити – з добром дружити.
З книгою подружишся, розуму наберешся.
Книга вчить, як на світі жить.
Книга не зрадить, а лише порадить.
Книгу читай, розуму набирай.
У того найбільше друзів, у кого друг – книга.
Хочеш пізнати світ – читай книжки.
Якщо книга стане твоїм другом і порадником, то допоможе тобі:
Отже, книга не просто вчить нас жити, а й наставляє, як легше прожити, тобто застерігає від небезпек, пасток, підступу…
3. Книга – невичерпне джерело… чого?
З глибин моря дістають перлини, а з глибин книг – знання.
Золото добувають із землі, а знання – з книжок.
З ручаїв – ріки, з книжок – знання.
Крім того, народна мудрість стверджує, що книга є глибокою криницею, яка весь час поповнює свої запаси… Тож про які запаси йдеться у Його величності книзі? Перш за все, це знання. І наголошується на цьому в кожному підібраному нами вислові.
Та щоб пірнути в книгу з головою й набратися знань, книга не повинна сумно стояти на поличці, красуючись барвистими чи однотонними корінцями.
4. Виявляється, книгу потрібно читати?
Книга корисна, коли її читають.
Нема розумного сусіда – з книгою поговори.
Прочитав добру книгу – зустрівся з другом.
Як стверджує народ, книга справді корисна, якщо її читаємо, та ще й ретельно, а не знімаючи лише вершки (це вже додала від себе). Цікаво, що сьогодні в час широко розвинених інформаційно-комунікаційних технологій книга залишається давні і надійним другом, а також приємним співрозмовником.
Чи всяка книга добра? Так, справді, поміркуймо зараз над тим, які бувають книги за якістю чи принесеною нам користю.
5. Яка книга хороша?
Гарна книга краще зіроньки світить.
Гарна книга научить, а погана намучить.
Мудрої книги мова – не полова.
Одна книга тисячі людей навчає.
Одна мудра книга краща від найбільшого багатства.
Хороша книга – свято.
Хороша книга яскравіша за зірку.
Як бачимо, українські прислів’я та приказки про книгу дають відповідь і на це запитання: гарна, добра, хороша, тобто якісна книга нам вказує шлях в потемках (адже недаремно краще зіроньки світить чи яскравіша за зірку), навчає і не лише одних нас (а тисячі людей), приносить в наш дім і в нашу душу святковий настрій. Як бачимо наш народ полюбляє мудрість і підкреслює таку рису книгу, як мудрість. Саме цю рису – мудрість – ми опановуємо протягом всього життя. Чи не так?
6. З чим порівнюється добра книга?
Книга для дітей, що волога для полів.
Книга для людини – що вікно для хатини.
Книга для розуму, що теплий дощик для посіву.
Книга не пряник, а дітей до себе манить.
Книга подібна воді – дорогу проб’є усюди (варіант: Книга подібна до води: дорогу проб’є завжди).
Народне бачення цінності книги вимірюється життєво важливими природними реаліями. Так, до прикладу, поля без вологи не дадуть врожаю, як і посіви без теплого дощику не піднімуться, як і складно уявити хату без вікон. Водночас потоки води – талої чи дощової – можуть пробити собі глибоку й широку дорогу. В цих порівняннях розкриваються особливості народного бачення світу. Саме ці українські прислів’я та приказки про книгу яскраво ілюструють цінності традиційного українця-селянина, який своє життя тісно пов’язував з природними циклами.
7. Як вибирати книгу?
Вибирай книгу, як вибираєш друга.
Книга не шапка, а вибирай по голові.
Порівняно небагато дізнаємося про те, як вибирати книгу, якими принципами керуватися. На основі цих двох народних висловів робимо висновок, що вибирати книгу потрібно дуже ретельно й скрупульозно: щоб вона тобі підходила, тобто була до душі чи до серця, корисною, повчальною, зрозумілою тощо. Саме в такому випадку книга й стане другом.
Спробуймо уявити своє життя без книжок. Невже сучасні технології приведуть до цього?
8. Яке воно – життя без книги?
Без хліба легше прожити, аніж без книги.
В домі без книги, як без вікон, темно.
День без книги, що обід без хліба.
Дім без книги – день без сонця.
Життя без книжок – весна без квітів.
Книгу, як око своє бережіть, бо без книги не можна жить.
Людина без книги, як ліхтар без свічки.
Людина без книги, як риба без води.
У цих прислів’ях та приказках про книгу також знаходимо багато ілюстрацій до мовної картини світу українців. Геть абсурдними видаються традиційно такі речі: день без сонця, весна без квітів, ліхтар без свічки, риба без води, дім без вікон, обід без хліба… Досить цікавий останній вислів, адже теоретично можна пообідати без хліба, але ми, українці, звикли їсти хліб не лише з борщем чи іншою першою стравою, але й з другою, а нерідко – і з третьою, до прикладу з компотом чи… навіть кавуном.
І насамкінець обговорімо приємне й водночас корисне запитання:
9. Як читати книгу?
Книгу читати – не язиком чесати (тобто треба трудитися).
Книгу читають не очима, а розумом.
Не на користь книгу читать, коли вершки хапать.
Недочитана книга – не до кінця пройдений шлях.
Впадає в око той факт, що всі наведені вище прислів’я та приказки прямо чи не зовсім говорять про те, що до читання потрібно докладати зусиль.
Необхідно читати книгу вдумливо, глибоко вникаючи у зміст, роздумуючи над прочитаним, дочитуючи до кінця.
Отже, з розглянутих українських прислів’їв та приказок про книгу можна зробити висновок, що український народ прекрасно усвідомлює,
Тож крокуймо впевнено життєвими шляхами з незмінною супутницею – Її Величністю книгою!
Нова українська школа. П’ятий клас. Сьогодні у нас другорядний член речення – додаток. Продовжуємо вивчати…
Речення за метою висловлювання. Нова українська школа. 5-й клас. Березень. Продовжуємо вивчати речення. Друзі, кожне…
Нова українська школа. 5 клас. У лютому – березні п’ятикласники починають вивчати речення. І тут…
Сьогодні мова про односкладні номінативні речення. Це особливі односкладні речення, бо в них головний член…
Шановні друзі! Сьогодні мова про безособові речення, які тим особливі, що особу, яку ми можемо…
Шановне товариство! Мова про односкладні дієслівні речення, зокрема про узагальнено-особові. Про два попередні різновиди –…
