Однорідні члени речення

Сьогодні маємо справу з простим реченням. Щоправда, не все дуже просто. Однорідні члени речення зазвичай ускладнюють просте речення, тобто це один із способів ускладнення простого речення. Звернімося до характерних ознак однорідних членів речення.

Однорідні члени речення:

• відповідають на одне й теж запитання;
• відносяться до одного слова в реченні;
• виступають одним і тим самим членом речення, тобто виконують одну синтаксичну функцію в реченні;
• виражаються здебільшого однією частиною мови (трапляються винятки);
• з’єднуються між собою сурядним зв’язком з огляду на їх рівноправність і незалежність;
• поєднуються:

а) за допомогою сполучників сурядності та інтонації поєднання чи протиставлення;

б) лише за допомогою інтонації;

в) обома цими способами.

Однорідними можуть бути як головні, так і другорядні члени речення.

1) однорідні підмети;

В окремих цехових майстернях часів середньовіччя виготовлялися пергамент, шкіра для палітурок, металеві застібки, чорнило.

2) однорідні присудки;

Норми князівських «Уставів» поширювалися на всі прошарки населення, торкалися всіх сторін життя, утверджували авторитет князівської влади як умови державного процвітання.

3) однорідні означення;

Справжніми осередками знань у Київській Русі були монастирські й приватні бібліотеки.

4) однорідні додатки;

Культура західноєвропейського середньовіччя мала три смислотворчих вузли – церкву, замок та місто.

Представниці князівської верхівки своєю освіченістю мало в чому поступалися чоловікам і, потрапляючи через шлюб до іноземних королівських дворів, вражали своїм розумом, широтою кругозору, точністю оцінок, незалежними висловлюваннями.

В цьому реченні одночасно вживаються як однорідні присудки, так і однорідні додатки.

5) однорідні обставини;

Яблуні дихають цвітом росяно, червоно й біло (А. Малишко).

Студенти виконували завдання керівника швидко, весело, моторно.

Так протікали дні мого intermezzo серед безлюддя, тиші й чистоти (М. Коцюбинський).

Тож НЕ є однорідними членами речення (кома, відповідно, не ставиться):

1) члени речення, що мають родо-видові відношення:

В цьому інтернет-магазині великий вибір побутових електричних товарів за доступними цінами.

Густий сивий туман огорнув і хати, й дерева, й поодинокі постаті людей на трамвайній зупинці.

Раннього осіннього вечора бабине літо ще павутинилося в колючих заростях шипшини.

2) так званий подвійний присудок, один з компонентів якого означає рух, інший – мету:

Прийду подивлюся, сяду подумаю, забіжу розповім, сиджу спочиваю…

3) сполучення слів, що становлять собою за змістом єдине ціле, друга частина яких має частку НЕ:

Сказати не скаже, тільки подумає; прийти не прийде, лише пообіцяє…

4) фразеологічні звороти з повторюваними сполучниками, які виконують синтаксичну функцію одного й того ж члена речення:

Довгенько наш Дмитро стояв ні в сих ні в тих, ніби справді проковтнув язика.

Поїхали наші друзі на заробітки та й не чути про них ні слуху ні духу.

Зазвичай студенту на іспит бажають ні пуху, ні пера.

5) повторювані слова, які вживаються для підкреслення кількості предметів, тривалості дії, вираження емоційності:

Сипле, сипле, сипле сніг (І. Франко).

Пунктуація при однорідних членах речення

КОМУ ставимо між однорідними членами речення за таких умов:

1) якщо вони поєднані лише інтонаційно, тобто сполучників немає:

Вищий рівень освіти в Київській Русі передбачав засвоєння богослов’я, філософії, граматики, риторики, історії.

2) при протиставних сполучниках:

«Повість минулих літ» є не лише доступним, а й бажаним предметом пізнавального читання протягом усього існування Київської держави.

Першими героями житійних історій були не особи духовного звання, а князі з надзвичайними чеснотами й високоморальними вчинками.

3) при єднальних та розділових сполучниках, якщо вони повторюються:

Увівши Київську Русь у світ європейських культурних реалій, християнство стало серйозним стимулом до розгортання великого будівництва і світських, і культових споруд.

Дитина стоїть, пильно дивиться то на батька, то на матір (П. Мирний).

Крапка з комою ставиться між однорідними членами речення, за умови, якщо вони:

а) поширені,

б) мають свої розділові знаки,

в) далекі за змістом.

Нам потрібне слово суще, здорове, а не паралітичне; цілісне, а не з вивихнутими суглобами (П. Мовч.).

Тире ставиться в таких випадках:

1) за умови протиставлення:

То не хмара – біла пташка хмарою спустилась (Т. Шевч.).

2) коли наступний однорідний член речення, зокрема присудок, виражає причину, наслідок, швидку зміну подій, уточнення попередньої дії.

Повернувшись додому, мати вже не застала нікого під хатою, – порозходились спати. Сіла на призьбі – посумувала трохи (А. Гол.)

Тож ми розглянули однорідні члени речення, характерні ознаки однорідних членів речення, способи їх вираження. Окремо приділили увагу членам речення, які схожі на однорідні, але насправді такими не є. Крім того розглянули питання пунктуаційного оформлення однорідних членів речення.