Що таке пароніми? Увага, небезпека!

Сьогодні ми поговоримо про таку цікаву групу лексики, яка дуже схожа на омоніми, як пароніми. Почнемо з визначення: що таке пароніми?

Пароніми (від грец. раrа – біля, коло та оnymа – ім’я) – слова, близькі за звуковим складом і вимовою, але різні за значенням.

Наприклад: вид – краєвид, експонат – експонент, заснований – оснований, кореневий – корінний, таємно – таємничо.

З огляду на такі незначні відмінності між паронімами під час їх вживання часто трапляються помилки, тобто їх плутають (але не путають).

До речі, плутати – путати – це теж пароніми, які часто-густо вживають один замість одного.

! Запам’ятаймо:

путати – це вузьковживане слово, що означає «накладати пута», а накладають пута, зазвичай, на коня;

плутати в прямому значенні – «перевивати, переплітати» волосся, нитки, навушники; в переносному значенні – «помилятися», тобто плутати імена, роки, назви, аудиторії тощо.

Як і  кожну групу лексики, пароніми класифікують таким чином:

I. За лексичним значенням пароніми розрізняють:

1) синонімічні: крапля – капля, привабливий – принадливий, рипіти – скрипіти;

2) антонімічні: еміграція – імміграція, регрес – прогрес, густо – пусто;

3) семантично близькі: дійовий – діючий – діяльний, книжковий – книжний;

4) семантично різні: класичний – класовий – класний, кювет – бювет.

II. За особливостями творення пароніми бувають:

1) однокореневі: норма – норматив, припис – пропис, стінний – стіновий;

2) різнокореневі: плутати – путати, промінь – пломінь, варта – вахта.

III. За місцем звукової відмінності розрізняють пароніми, в яких звукова відмінність можлива:

– на початку слова: виклик – заклик – поклик, афективний – ефективний;

– всередині слова: лірик – лірник, розбещений – розпещений;

– в кінці слова: мимохідь – мимохіть, рейд – рейс.

Крім того, щодо особливостей звукової відмінності в паронімах, то варто додати, що пароніми можуть відрізнятися лише відсутністю одного чи кількох звуків у одного з членів паронімічної групи: фабрикант – фабрикат, цезура – цензура, запитання – питання, анотація – нотація. 

Тож в результаті аналізу фактичнго матеріалу вчені виділили такі дві основні причини семантичних (значеннєвих) помилок у вживанні паронімів:

1) звукова близькість паронімів української мови.

Наприклад: зумовити (“спричинити”) – обумовити (“зробити застереження”);

виборний (“обирається голосуванням”) – виборчий (“стосується виборів, їх організації та проведення”);

веліти (“наказувати”) – воліти (“бажати”);

2) звукова близькість міжмовних паронімів (особливо, належних до близькоспоріднених мов).

Наприклад: укр. письмо (“система графічних знаків”) – рос. письмо (“лист”);

укр. дурний (“нерозумний, некмітливий”) – рос. дурной (“поганий, лихий”).

Цікаво, що така звукова близькість паронімів у мовленні є причиною не лише помилок, а й навмисного їх використання з метою надання висловлюванню комічності. На основі паронімії як явища будується така стилістична фігура, як парономазія.

Парономазія – стилістична фігура, побудована на комічному або образному зближенні паронімів чи співзвучних слів і словосполучень.

Наприклад: На Миколи та й ніколи.

На наш погляд, потрібно ще кілька слів сказати про особливості вживання паронімів у мові засобів масової комунікації.

Пароніми в ЗМІ використовуються для надання фразі сатиричного, іронічного чи гумористичного колориту.

Наприклад: Українці мають ще дві риси характеру – терпимість і терплячість (з газ.).

Особлива роль належить паронімам у газетних заголовках.

Наприклад: 1) Опозиція змінює позиції (з газ.). 2) Життя не проживаю, а живу (з газ.). 3) Людиною року не став ні Леонід Данилович, ні Данилко (з газ.).

Проте і в ЗМІ часто трапляється ситуація, коли завдяки звуковій близькості пароніми помилково вживають один замість іншого.

Сьогодні ми з вами відповіли на питання: «Що таке пароніми?», розглянули різні класифікації паронімів, проілюструвавши на прикладах паронімів, а також визначили плюси (сатиричний, іронічний чи гумористичний колорит) й мінуси (семантичні помилки) паронімів, які вони надають мовленню