Відокремлена прикладка, речення

Сьогодні розглянемо ще одну тему з синтаксису, присвячену простому реченню. Відокремлена прикладка – це один із способів ускладнення простого речення. Нагадаємо, що прикладка – це особливий вид означення, яке виражене іменником та узгоджується з пояснювальним словом лише у відмінку.

Відокремлені прикладки виділяються на письмі КОМОЮ в таких випадках:

1) Якщо поширені чи непоширені прикладки стоять після означуваного іменника і пояснюють, уточнюють його.

У дверях аудиторії стоїть староста, їхній друг і помічник.

Коментар. У цьому реченні поширена прикладка, виражена двома однорідними іменниками – друг і помічник, які поєднані сурядним єднальним сполучником і, стоїть після означуваного іменника староста. Прикладка в постпозицію й тому відокремлюється комою.

2) Якщо одинична (непоширена) прикладка стоїть після означуваного іменника – власної назви.

Геніальний Тарас Шевченко, Кобзар, безмежно любив Дніпро й тому не випадково заповів поховати себе на Канівських схилах.

Коментар. У цьому реченні означуваним іменником є власна назва – Тарас Шевченко, після якої пишемо прикладку (Кобзар), яку виділяємо з обох боків комами.

3) Якщо прикладка стоїть перед означуваним іменником і має обставинне значення (найчастіше причинове, що можна встановити за допомогою запитань: Чому? Через що?).

Прихильник українського фольклору, Олег Скрипка щороку організовує етнофестиваль «Країна мрій».

Лірик за натурою, Микола Пимоненко звертався і до сюжету, просякнутого драматичною романтикою.

Коментар. В обох реченнях причина вчинків відомих людей закладена у відокремлених прикладках, що стоять на початку речень. Ставмо запитання: «Чому Олег Скрипка щороку організовує етнофестиваль “Країна мрій”»? Відповідь: «Тому що він є прихильником українського фольклору». Наступне запитання: «Чому Микола Пимоненко звертався до жанру сюжету?» Відповідь: «Тому що він був ліриком за натурою». Тож у таких випадках прикладки відокремлюємо комами без жодних вагань.

4) Якщо прикладка пояснює особовий займенник, при цьому її позиція щодо означуваного слова не має значення.

Ось вони, рідні озера та луки, в синім добрі солов’їних очей.

Я, людина двадцятого віку, – і от, зачудована, бачу лише первозданність (Л. Костенко).

Коментар. Це одне з найпростіших правил. Головне – це правильно визначити означуване слово. Якщо воно виражене особовим займенником, то питань більше не виникає, – відокремлюємо таку прикладку за допомогою коми.

5) Якщо прикладка приєднується до означуваного слова за допомогою таких уточнювальних слів (сполучників, прислівників, часток):

а саме,

або (в значенні тобто),

в тому числі,

за походженням,

зокрема,

на ім’я,

на прізвище,

навіть,

наприклад,

особливо,

родом,

так званий,

тобто,

як-от.

Яків Брус, на прізвище Ява, за тридцять повоєнних літ обіймав навперемінно кілька посад (Г. Тютюнник).

Гей, був у Січі старий козак, на прізвище Чалий (Нар. пісня).

У Карпатах багато вічнозелених дерев, зокрема смерек.

Ягель, або оленячий мох, росте переважно у холодній тундрі.

Коментар. У всіх наведених реченнях встановити потребу у відокремленні прикладки допомагають уточнювальні слова, наведені нами в переліку вище, які виконують роль своєрідних маркерів. Якщо вони є, то комою прикладку обов’язково відокремлюємо.

6) Якщо прикладка приєднується за допомогою сполучника як і має додатковий обставинний відтінок.

АЛЕ

Якщо прикладка із сполучником як не має додаткового обставинного відтінку або має значення «в ролі кого, чого», то в такому випадку вона не відокремлюється.

Як учений, етнограф і фольклорист, Франко все життя з палким інтересом ставився до народної творчості (М. Рильський).

Амвросія Бучму як артиста я знав іще тоді, коли він грав у «Березолі» (М. Рильський).

Андрій Шевченко як футболіст відомий далеко за межами України.

Коментар. У першому реченні ставимо запитання: «Чому Франко все життя був небайдужим до народної творчості?» Даємо логічну відповідь: «Тому що він був ученим, етнографом і фольклористом». Тобто за допомогою питання ми з’ясовуємо, що прикладка зі сполучником як у цьому реченні має додатковий обставинний відтінок, зокрема причини.

Натомість у двох наступних реченнях ми спостерігаємо іншу «картину». Ставимо природне запитання: «В ролі кого я знав Амвросія Бучму і в ролі кого Андрій Шевченко відомий у світі?». Тож за допомогою такого запитання з’ясовуємо, що відокремлювати цю прикладну не потрібно, відповідно, й кому не ставимо.

7) Якщо прикладка є власним іменем, то вона частіше відокремлюється комами.

Для Григора Тютюнника великим авторитетом був старший брат, Григорій Тютюнник.

Коментар. У цьому реченні прикладка – власна назва, яка стоїть в кінці речення і виділяється комою. Хоча як індивідуальний авторський знак може бути й тире.

Прикладки виділяються ТИРЕ в таких випадках:

1) Якщо прикладка має уточнювальне значення і перед нею можна поставити слова «а саме». У такому разі виділення часто відбувається з обох боків.

А дві донечки – вмиті суниці – повнощоко крізь шибку цвіли (І. Драч).

Коментар. У цьому реченні прикладка, виражена словосполученням, має уточнювальне значення, що встановлюємо таким чином: дві донечки, а саме вмиті суниці… Тож прикладку виділяємо з двох боків ТИРЕ.

2) Якщо поширена чи навіть одинична прикладка стоїть у кінці речення та перед нею можна, не змінюючи значення, вставити слова „а саме”:

Тут, на терені теперішнього Ботанічного саду, був «Красний двір» – літня резиденція київського князя.

А на порозі пнеться вже друге маля – Орися, материна доня.

Коментар. У цих реченнях прикладки стоять у кінці речення, а еред ними можемо вставити наше «а саме», як-от: Тут, на терені теперішнього Ботанічного саду, був «Красний двір», А САМЕ літня резиденція київського князя.

3) коли поширені прикладки уже мають розділові знаки:

Мати – ставна, смаглява гречанка, що була ніби старшою сестрою Ользі, – саме ув’язувала вузли, коли дівчата зайшли до хати.

Коментар. У цьому реченні прикладка виражена підрядною конструкцією, яка в головній частині має однорідні означення. Тож два розділові знаки – коми в середині прикладки наводять нас на думку про доцільне використання для виділення прикладки з обох боків ТИРЕ.

Отже, в цьому матеріалі ми розглянули детально способи відокремлення поширеної та непоширеної прикладки за допомогою таких розділових знаків, як кома й тире. Крім того, навели речення з прикладками, до яких додали власні розлогі коментарі. Тож відокремлена прикладка, речення з нею є об’єктом цієї статті.

Література до теми “Відокремлена прикладка”:

1.Бевзенко С.П. Сучасна українська мова. Синтаксис: навч. посіб. / С.П. Бевзенко, Л.П. Литвин, Г.В. Семеренко. – К. : Вища шк., 2005. – С. 136–137.

2.Сучасна українська мова : підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.: за ред. О.Д. Пономарева. – 2-ге вид., перероб. – К. : Либідь, 2001. – С. 285–287.

3.Ющук І.П. Українська мова / І.П. Ющук. – К. : Либідь, 2003. – С. 517 – 519.