01.09.2014

Як правильно – ходімо чи пішли? (Наказовий спосіб дієслова)

Від Ludmyla
культура мови наказовий спосіб дієслова

Тож молімося за рідну Україну!

Дорогі друзі! Чи не помічали ви, як часто ми любимо повчати-навчати? Зрозуміло, якщо йдеться про наших дітей (проте не тих, хто на голову чи дві вищий за нас :)), то дієслова сядь, підійди, скажи, мовчи (наказовий спосіб другої особи однини) є досить звичними.

Якщо ви стоїте перед аудиторією, то, звичайно, вам не обійтися без таких дієслів, як-от: уявіть, повторіть, слухайте, читайте (наказовий спосіб другої особи множини).

Якщо ви самі очолюєте певний гурт, включаючи й себе до нього, то ваші накази звучать ще інакше: говорімо, пишімо, фотографуймо, малюймо. А це вже форми наказового способу першої особи множини.

Помилка перша

Як показує мовленнєва практика, саме форма наказового способу першої особи множини найскладніше дається нам, українцям. Зазвичай чуємо набридливо-спокусливе давайте: давайте напишемо, давайте скажемо, давайте сфотографуємо, давайте намалюємо.

В чому справа?

Насправді ж ніхто нікому нічого не збирається давати. Тобто це не основне смислове дієслово, що передає його лексичне значення. Проте це й не допоміжне дієслово, яке має допомагати основному. То навіщо воно взагалі? Так, справді, якщо в слові немає потреби, то воно зайве, інакше кажучи, помилкове.

Звідки воно взялося?

Забрело давайте в українську мову з російської, адже саме в російській нормативними є такі аналітичні форми наказового способу: давайте поговорим, давайте сфотографируемся, давайте скажем, давайте напишем.

І це єдине помилкове вживання наказового способу першої особи множини? Виявляється, що ні.

Помилка друга

Досить часто можна почути наказ у такій формі: Пішли! На жаль, знову ж не по-українськи, тобто неправильно. Це калька з російського пошли.

То як же правильно?

Наказовий спосіб дієслова першої особи множини закінчується на -імо, -мо, як-от:

1) ходімо, пишімо, говорімо, біжімо;

2) сядьмо, їжмо, малюймо, фотографуймо.

Помилка третя

Тож в розмовному мовленні виникає ще одна помилка: вживання форми наказового способу першої особи множини на -ім (замість -імо): ростім, пишім, біжім, говорім.

Зверніть увагу!

Помилка в розмовному стилі може виникати і в другій особі множини: вживання -іте замість -іть:

неправильно: пишіте, кажіте, ідіте, біжіте;

правильно: пишіть, кажіть, ідіть, біжіть.

В українській мові лише три форми наказового способу?

Ні, шість.

Три СИНТЕТИЧНІ (тобто прості) форми наказового способу дієслова, зокрема:

Друга особа однини

Пиши, говори, читай, малюй.

Друга особа множини

Несіть, бережіть, співайте, мийте.

Перша особа множини

Живімо, ходімо, вірмо, кличмо.

Проте є ще три АНАЛІТИЧНІ (тобто складені) форми цього ж наказового способу, які творяться шляхом додавання частки хай (нехай) до відповідної особової форми майбутнього часу. Звернімося до прикладів.

Перша особа однини

Хай перекажу, принесу, зїм, випю.

Третя особа однини

Хай перекаже, принесе, з’їсть, випє.

Третя особа множини

Хай перекажуть, принесуть, зїдять, випють.

Отже, в українській мові шість форм наказового способу: три прості, тобто синтетичні (складаються з одного слова) і три складені, тобто аналітичні (хай або нехай + відповідна особова форма майбутнього часу).

А помилки, яких варто уникати нам, мовцям, найчастіше чигають на нас у формі першої особи множини (давайте підемо чи пішли замість нормативного ходімо), зрідка – в другій особи множини (робіте замість робіть).

А відповідь на питання заголовку, як ви запам’ятали, – ХОДІМО.

Тож живімо, працюймо, навчаймося, відпочиваймо… і молімося та борімося за мир у країні-Україні.