Непіддатливі слова

Шановні друзі!

У студентському жаргоні настільки вкорінилися деякі слова, що без них студент себе поганенько уявляє. Проте головна проблема – переклад їх українською.

Візьмемо до прикладу таке собі миле скорочення, як “ПРЕПОД” (а куди як без них, тобто без нас, бо я теж туди ж належу). За аналогією потрібно називати нас українською “ВИКЛ”. АЛЕ… (от завжди життя не дає це  АЛЕ, тобто якісь винятки, контраргументи на зразок “А баба Яга проти”).

Тож повернемося до АЛЕ.

По-перше, скорочення “ВИКЛ” неможливо вимовити, оскільки там аж два сонорних звуки – [в] та [л], а третій глухий [к] (а  мовний  апарат нас, українців, геть не звик напружуватися).

По-друге, “викл” візуально схоже на якийсь вимикач, зокрема для російськомовних.

І хто ж при цьому буде сперечатися, що “УКРАЇНСЬКОЮ – ПРИКОЛЬНІШЕ”?