Шановні друзі! Напевно, кожен з нас ще зі школи пам’ятає, що кома між двома частинами складносурядного речення зазвичай ставиться.

Наприклад: Щойно пролунав дзвінок на урок, й одразу стих дитячий галас.

Проте нас цікавить питання, коли ж кома в складносурядному реченні не ставиться?

Тож кома між двома частинами складносурядного речення
НЕ ставиться:

Про частку НЕ можна складати бувальщини, точніше про те, як її всі мовці «люблять» писати. Загальний матеріал про написання частки НЕ з різними частинами мови можна почитати на цій сторінці. Проте пропоную «їсти слона, розподіливши на маленькі шматочки», тобто вивчати написання частки НЕ з кожною частиною мови окремо.

Тож далі поговоримо про правопис НЕ з прикметниками та наведемо приклади речень.

Англомовний варіант цієї статті

Ця стаття про українську мову написана для американських українців і видана англійською мовою в скороченому варіанті, бо деякі слова неможливо було перекласти. Тож пропоную вашій увазі, шановні читачі.

Знайомство з іншою мовою – це як знайомство з новою людиною. Одразу постає питання: чим ця мова особлива, чим привабить мене – іншомовного гостя?

Ось і тобі, шановний читачу, я пропоную познайомитися з українською мовою – мовою ніжною, чемною, красивою та багатою.

Маленький ровер

Кілька років тому я гостювала в своєї університетської колежанки (говорячи діалектом львів’ян) на Прикарпатті в Надвірнянському районі Івано-Франківської області. З огляду на моє походження (родом я з Київщини) та професійне уподобання (український філолог за першою освітою та автор МОВОЛЮБАМ :)) мене дуже зацікавила тамтешнє місцеве мовлення. І хоч моя колежанка також український філолог, проте говорила вона зі мною інакше, ніж зі своїми родичами. Звісно, це в будь-якому випадку була українська мова, АЛЕ… в розмові зі мною діалектизми вживалися мінімально, а в розмові з рідними – під зав’язку :). Я одразу ж знайшла кілька аркушів учнівського зошита й почала записувати. І ось днями після кількарічного “відлежування” ці записи потрапили мені до рук, чому я дуже зраділа.

На моє щире переконання, в перлинах народної мудрості відображені й особливості кожної мови, й специфіка національного характеру народу. Звісно, що на підставі двох-трьох прислів’їв чи приказок не варто робити якісь глибокодумні висновки, проте відчути певні відтінки національного мислення – можна.

Тож пропоную українські відповідники до десяти російських приказок та прислів’їв. Одразу даю відповідь на питання пересічного читача з приводу того, чому правильно говорити: «Шукаємо відповідник до російського прислів’я в українській мові», а не «Перекладаємо правильно прислів’я»? Зазвичай, дуже мало перлів народної мудрості перекладаються, тобто мають дослівні відповідники. Це безпосередньо стосується й межі української – російської мов, бо кожен народ по-різному мислить і по-різному живе.

Хліб – усьому голова

Дорогі моволюби! Звернімося знову до невичерпних багатств народної мудрості й розгляньмо українські фразеологізми зі словом “голова”.

Як показують джерела та засвідчують дослідники, у свідомості українців фразеологізми зі словом “голова” мають досить різні значення.

Сьогодні ми з Вами спробуємо їх погрупувати, щоб зрозуміти, що маємо ми, українці, на думці, коли вживаємо ці фразеологізми.

Ніколи осінь 2016 не повернеться

Чи завжди частка НІ пишеться окремо? Звісно, що не завжди. Як майже з кожного правила є виняток, так і частка НІ може в деяких випадках писатися разом. Частка НІ, можливо, й не така непередбачувана для пересічного мовця, як частка НЕ, про яку говорили раніше (читайте тут). Однак, щоб запобігти всіляким оказіям щодо написання частки НІ з різними частинами мови, розгляньмо детально правила написання частки НІ – ОКРЕМО та разом.

Іменник: кличний відмінок

Кличний відмінок в українській мові особливий. Чим саме? По-перше, він найбільше з-поміж усіх відмінків зазнав політичних утисків. Як саме? Звернімося до фактів: з чотирьох видань українського правопису, які датуються XX ст. (1933, 1946, 1960, 1990), вперше лише в Правописі 1990 року нарешті визнано, що наш рідний кличний відмінок є таки справжнім повноцінним ВІДМІНКОМ, а не якоюсь там незрозумілою формою – недолугою, однобокою (додаю від себе).

Справді, дорогий друже, шановний пане, поважна пані, пане добродію чи пані добродійко, невже нам не до вподоби, коли до нас так чемно й мило звертаються?

Це справді так

Я дуже люблю мову. Як філолог за своїм першим фахом і за покликанням я дуже рада, що мій фах і моє уподобання – це мова. І це, вважаю, чудово: адже чи буде смачним борщ, якщо кухар ненавидить свою професію? Чи вийде ексклюзивною сукня, якщо швачка не любить своєї справи? Звісно, що ні. І хоча так склалося, що я викладаю не лише українську мову, проте саме заняття з мови я люблю найбільше :).

Ось на цій радісній хвилі пропоную вам, шановний читачу, подивитися на мову й слово як на особливий феномен нашого життя… очима видатних особистостей. Звісно, вислови про мову відомих людей я підібрала на власний розсуд й подаю під «власним соусом», тобто зі своїм коментарем.

Подвоєння приголосних

Як правильно написати – одну чи дві літери З в слові беззахисний? Звісно, що потрібно писати дві літери, оскільки тут відбувається подвоєння.

Чудово, шановний читачу, що для Вас це питання не на «засипку», але у нас частенько постає питання, скільки приголосних писати – одну чи дві.

Тож сьогодні мова в нас про подвоєння приголосних.