ОДНОСКЛАДНІ РЕЧЕННЯ: УЗАГАЛЬНЕНО-ОСОБОВІ
Шановне товариство! Мова про односкладні дієслівні речення, зокрема про узагальнено-особові. Про два попередні різновиди – означено-особові та неозначено-особові ми вже говорили. Тож натисніть на них і перейдете на відповідну сторінку.
А ми розпочнемо з визначення.
УЗАГАЛЬНЕНО-ОСОБОВІ РЕЧЕННЯ – це односкладні речення, в яких названа дія може стосуватися будь-якої особи взагалі.
Чим особливі узагальнено-особові речення?
Їх можна впізнати НЕ за формою присудка, а за смисловим критерієм: зміст цих речень стосується всіх і кожного.
Тож узагальнено-особові речення можна застосувати до будь-кого з нас.
Основне призначення узагальнено-особових речень – образне висловлення загальних суджень, широких узагальнень, зроблених унаслідок значного життєвого досвіду.
Головний член узагальнено-особового речення – присудок – найчастіше виражений дієсловом у формі другої особи однини теперішнього чи майбутнього часу:
Від своєї долі не втечеш.
Судженого й конем не об’їдеш.
Не сідай – пофарбовано!
Рідше значення узагальненої дії можуть передавати такі форми дієслова:
– перша особа однини або множини дійсного способу:
Викорінюймо лихе у зародку.
Що маємо, не дбаємо, а втративши – плачемо.
Бережімо ліси.
– друга особа однини або множини наказового способу:
Не кажи «гоп», доки не перескочиш.
Поділися з ближнім, і тобі прибуде.
Не укладайте договори купівлі-продажу без компетентного фахівця: висока ймовірність, що вас обдурять.
– третя особа однини або множини теперішнього часу:
Чисто бреше, що й віяти не треба.
Від добра добра не шукають.
За одного вченого десять невчених дають.
– форма чоловічого роду минулого часу:
Наговорив сім бочок арештантів.
Наговорив сім мішків вовни, та всі неповні.
Цілив у ворону, а попав у корову.
За ступенем узагальнення дії ці речення ділять на два типи.
Перший тип. Це прислів’я і крилаті вислови повчального або викривального змісту:
Вік живи – вік учись!
Шукайте цензора в собі.
Коли любиш смородину – не обминеш і оскомину.
Ці узагальнено-особові речення першого типу за характером вираження головного члена схожі на означено-особові.
| Узагальнено-особові | Означено-особові |
| Виражають дію, яка мислиться узагальнено та стосується кожного реципієнта. | Називають дію, що передбачає конкретного виконавця |
| У понеділок роботи не починай і в дорогу не вирушай. | Мій керівник не любить понеділка, адже починається робочий тиждень. Тож частенько він нагадує колегам: «Нічого не починай у понеділок». |
Другий тип. Речення цього типу передають дію або стан самого мовця:
Тільки-но переступаєш поріг Олениної хати, одразу відчуваються духмяні пахощі.
Узагальнено-особові речення другого типу вживаються в усному мовленні, художній літературі й публіцистиці і протиставляються схожим на них означено-особовим реченням своєрідним значенням.
За допомогою таких конструкцій автори розкривають стан, настрій мовця, узагальнюючи їх, переносячи на інших людей, які перебувають у схожій ситуації:
Встанеш вранці, прийдеш на роботу – а робити зовсім не хочеться.
Зверніть увагу! Поділ узагальнено-особових речень на два типи є досить умовним і вивчається лише за умови більш глибокого занурення в мову.
Основу цього матеріалу взято з посібника Мариненко Ірини Олегівни, який можна знайти за посиланням.