Камінь спотикання як біблійний фразеологізм в політиці та не лише

Камінь спотикання як біблійний фразеологізм

Чи знаєте Ви походження вислову камінь спотикання? Можливо, Ви дуже здивуєтеся, коли дізнаєтеся, що камінь спотикання – це біблійний фразеологізм (сьогодні це вже друга розмова про них).

Спробуйте відповісти на таке простесеньке запитання: під каменем спотикання в Біблії йдеться про особу чи предмет? Добре, мабуть, досить «чіплятися» із запитаннями, настав час для відповідей.

Особливість біблійного фразеологізму камінь спотикання

На мою думку, камінь спотикання – це особливий біблійний фразеологізм. І цьому є кілька причин:

1) по-перше, навіть не підозрюючи про походження цього біблійного фразеологізму, значення його компонентів підказує, що це щось таке, об що перечіпаються, спотикаються, тобто це «щось» дуже незручне чи незручно розташоване;

2) по-друге, таке наше «здогадне» значення біблійного фразеологізму камінь спотикання «майже в яблучко», в чому переконуємося, звернувшись до Словника фразеологізмів української мови: «велика перешкода, перепона, зайвий тягар для когось». Це його переносне значення;

АЛЕ! Мушу вас розчарувати: якщо Ви знаєте лише ці два пункти, то Ви, насправді, не знаєте найголовнішого;

3) а тепер про найголовніше: в Біблії каменем спотикання названий не щось, а хтось, точніше, головна особистість Нового Завіту – Ісус Христос.

На якій підставі ми дійшли такого висновку? Ми спиралися на цитату з Послання апостола Павла до римлян: «Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоромиться!» (Рим. 9:33). Йдеться, зрозуміло, про віру в Ісуса Христа, якої кожен справжній віруючий не соромиться;

4) по-четверте, каменем спотикання для євреїв була праведність язичників (поган) по вірі, а не за Законом. Про це ми дізнаємося з попереднього контексту: «а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности. Чому? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Закону…» (Рим. 9:31-32). Чому перешкодою для євреїв була праведність, яку кожен язичник, тобто не єврей, може одержати по вірі, тобто щиро увірувавши? Для іудеїв, як Богом обраного народу, це вчення йшло врозріз із Законом Мойсея і стало вагомою перешкодою до визнання Ісуса Христа як обіцяного й очікуваного Месії та Його вчення про спасіння по вірі. Якщо хочете зануритися глибше, то можна послухати кілька проповідей на цю тему.

Камінь спотикання в ЗМІ

А тепер звернемося до наших ЗМІ, щоб перевірити розуміння каменя спотикання журналістами, які працюють для нас з вами, тобто пересічних (чи не зовсім?) читачів. Йдеться про щотижневик «Дзеркало тижня», тому ми, швидше за все, належимо до тієї частини інтелігенції, яка читає це видання.

Цікаво, що найчастіше цей біблійний фразеологізм вживається в міжнародній тематиці, зокрема каменем спотикання, на думку журналістів, є острівець в Середземному морі, певне прикордонне питання, населений грузинами район Абхазії тощо.

Наведемо кілька повних прикладів:

а)  „А на перших сторінках більшості відомих видань красувалися фото забутого богом острівця в Середземному морі, який став каменем спотикання у відносинах Марокко з її північним сусідом  Іспанією” (ДТ. – 2002. – № 27);

б) „Другим каменем спотикання (у стосунках між Білоруссю та Росією – Л.П.) став розмір пакета акцій «Белтрансгаза», який має перейти до «Газпрому»” (ДТ. – 2003. – № 40);

в) „Компетентні джерела стверджують: куди важливіший для Бухареста сам факт наявності румунського громадянства в жителів Північної Буковини — багаторічного каменя спотикання в двосторонніх відносинах” (ДТ. – 2004. – № 10);

г) „Каменем спотикання, як і раніше, залишалося питання про відносини між іракським урядом та іноземними збройними силами” (ДТ. – 2004. – № 23);

д) „Каменем спотикання став Гальський район Абхазії, населений переважно грузинами” (ДТ. – 2004. – № 43).

Отже, камінь спотикання в міжнародних відносинах, в основному, знаходиться на межі (в прямому чи в переносному значенні) між двома державами.

Паралель з… грушею Івана Нечуя-Левицького

В мене у зв’язку з цим виникає асоціація з добре відомим практично всім українцям прикладом з української класики, а саме з повісті Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я». Пам’ятаєте, що там було відвічним каменем спотикання, оскільки росло саме на межі між городами двох братів? Так, славнозвісна груша, яка щороку давала ще й добрий урожай, що «посилювало її властивості» як каменя спотикання. Наберуся сміливості сказати (), що цю грушу можна розглядати як прообраз багатьох сьогоднішніх каменів спотикання у відносинах між країнами.

Камені спотикання у внутрішній політиці

Проте камені спотикання бувають і в державній сім’ї, тобто у внутрішній політиці. Кому, як не нам, українцям, сьогодні це добре відомо. Звернемося до власних каменів спотикання на рівні прийняття рішень:

а) „Задля прийняття головного фінансового документа року (бюджету – Л.П.) навіть запеклі опоненти на якийсь час відсувають убік питання, що стали каменем спотикання, шукають і знаходять компроміси” (ДТ. – 2003. – № 4);

б) „Але каменем спотикання залишається різне розуміння того, в який спосіб і за чий рахунок виводити житлово-комунальне господарство з глибокої кризи” (ДТ. – 2003. – № 31);

в) „За даної ж ситуації, коли влада не монолітна, а складається з окремих груп, які мають свої інтереси, зокрема, й політичні, цей факт (рішення дорадчого органу при президенті у формі указу – Л.П.) може бути серйозним каменем спотикання” (ДТ. – 2006. – № 33).

Хочеться сподіватися, що сьогоднішня влада не буде нагадувати вже героїв байки Леоніда Глібова «Лебідь, щука і рак». І щоб камені спотикання у внутрішній політиці України стали радше винятком, ніж правилом.

Камені спотикання… серед людей

Проте політика політикою, але всілякі камені спотикання можна знайти і в стосунках між народами, поколіннями, сім’ями. В «Дзеркалі тижня» ці матеріали подані в рубриці «Людина» – об’ємно й виправдано. Звернемося до кількох прикладів:

а) „Досить вагомим каменем спотикання для білорусів стала й українська мова, якою ставилися запитання (ДТ. – 2001. – № 49);

б) „Каменем спотикання може стати будь-яка дрібниця… На боці старшого покоління – авторитет і досвід” (ДТ. – 2004. – № 32);

в) „це… стало каменем спотикання – ми вдома не говорили німецькою. А саме належність до мовного середовища багато німців вважають вирішальним критерієм при визначенні національності людини” (ДТ. – 2006. – № 40).

Отже, сьогодні в ЗМІ біблійний фразеологізм камінь спотикання вживається в своєму переносному значенні як «велика перешкода» в чомусь, зокрема в зовнішній та внутрішній політиці, в стосунках між людьми. При цьому він повністю втратив своє «власне біблійне значення» як на рівні фразеографічному (тобто в словниках фразеологізмів), так і на рівні мас-медійному (тобто в засобах масової інформації). Тож «реабілітація» й повернення до активного вжитку повноцінного біблійного фразеологізму камінь спотикання – це вже наша з вами справа.