Адам і Єва: перші люди в… сучасності? (Біблійні фразеологізми)

Шановні друзі! З огляду на сучасний слабесенький рівень української духовності, з одного боку, та на офіційно (чи номінативно?) християнську Україну як державу, з іншого боку, хочеться звернутися до Біблії як глибокого й невичерпного джерела, зокрема й з лінгвістичного погляду.

Пропоную ґрунтовно розглянути такі відомі практично кожному з нас власні назви, як Адам і Єва, навколо яких утворилася низка біблійних фразеологізмів (читай: стійких висловів з Біблії).

Розглядаючи власну назву біблійного походження (читай: біблійний антропонім), варто одразу застерегти, що необхідно знати всю „біблійну біографію” його героя для уникнення помилок. А з метою осягнення всієї глибини вислову необхідно володіти ще й знаннями історико-культурного контексту.

Первісне значення імені Адам (в перекладі з давньоєврейської мови) – „людина”, імені Єва – „життя”, „жива”. Основним значенням власної назви Адам в українській мові слід вважати „перша людина”, а додатковим – „обдурена людина, й негативні наслідки цього факту для людства”. Спочатку розглянемо, в яких прикладах антропонім Адам вживається у своєму основному значенні.

Адам у значенні “перша людина”

Приклад:

На думку австрійського етнолога Вільгельма Шмідта, пігмеї є найдавнішими серед сучасних людей. Це підтверджується й новітніми студіями генетиків і мовознавців. Західні дослідники тепер образно говорять, що “Адам був пігмеєм” (День).

Хоч трохи й завуальовано, проте можна здогадатися, що автор використовує антропонім Адам в узагальненому значенні „перша людина”.

За часів Адама: біблійний фразеологізм

Приклад:

Головне те, що мало не з часів Адама ми «домовилися» з прекрасною, гордою твариною, і вершник на коні так само, як і орач із плугом, стали символом людської цивілізації (Дзеркало тижня).

В цьому прикладі спостерігається часткова трансформація біблійного фразеологізму з часовим значенням за часів Адама.

Приклад:

«Світ жорстокий та несправедливий». Мабуть, із часів Адама людина постійно промовляє цю фразу, яка, хоч це сумно, є аксіомою (Дзеркало тижня).

Останнє речення цікаве з того погляду, що йдеться в ньому і про припущення, і про аксіому, щоправда щодо різних речей. Припущення хоч і стосується біблійного фразеологізму, проте не має жодного біблійного підґрунтя. Це власне авторська думка.

Від Адама: біблійний фразеологізм

Приклад:

„Найвідоміший польський режисер Єжи Гофман оприлюднив у Києві своє рішення зробити трисерійний документальний фільм про історію України – від нашого Адама і до нашого Леоніда Кучми” (Дзеркало тижня). Прочитавши цю фразу, виникає запитання, кого має на увазі автор під „нашим українським Адамом”. Проте в статті очікуваного імені ніде не названо, зрозуміло лише, що йдеться про часи Київської Русі. Ретельніші пошуки розкривають творчий задум журналіста – вислів „від нашого Адама” є натяком (за змістом) і результатом трансформації (за формою) біблійного фразеологізму від Адама. Тож у наведеному прикладі можна говорити про постмодерністську гру.

З ребра Адама: біблійний фразеологізм

Українці не з’явилися на світ із ребра Адама, а пройшли довгий шлях еволюції. І його потрібно вивчати крок за кроком (Дзеркало тижня). З одного боку, – це алюзія. З іншого, – вислів „із ребра Адама” у значенні „не еволюційним шляхом, досить швидко” завдяки поширенню та здобуттю популярності може стати фраземою.

Паралель з Адамом

Приклад:

Усі демонструють впевненість у своїх силах, попри те, що вперше команді, створеній Олександром Волковим, доведеться працювати без державної підтримки, тотального губернаторського адмінресурсу і з обмеженими фінансами. Напевно, приблизно те саме відчував Адам, коли його було вигнано з раю (Дзеркало тижня).

У наведеному прикладі використання біблійного антропоніму з метою проведення певних паралелей є, на наш погляд, не найкращим творчим рішенням автора. З іншого боку, політичний дискурс, до якого належить цитована стаття, завдяки цьому біблеїзму „ожив”, набув певної образності.

Антропонім «Адам» вживається в таких значеннях:

а) трудівник;

Приклад:

Бог покарав першого чоловіка Адама за гріхопадіння тим, що відтоді він повинен був працювати і в поті чола заробляти на хліб (Дзеркало тижня).

б) довгожитель;

Приклад:

І лежачи на “функціональному” ліжку, яке мало б частинами підійматися для зручності оперованого… я подумав: чого ж ми псуємо одне одному життя, замість того, щоб жити довго, як Адам?” (День).

в) Богоподібність Адама та Єви;

Приклад:

Петро Степанович одразу ж спробував розсіяти цю помилку і навіть посилався на те, що “першим стандартизатором на Землі можна вважати самого Господа Бога, котрий створив Адама та Єву не як-небудь, а за подобою своєю” (Дзеркало тижня).

Адам і Єва: авторська оцінка

1) залишки української ментальності;

Приклад:

Біблійна історія про винахідливу Єву, яка зірвала в Едемському саду яблуко й почастувала наївного Адама, відома всім (Дзеркало тижня).

На наш погляд, надана журналістом оцінка Адама як наївного та Єви як винахідниці дуже нагадує особливості української ментальності. Пригадаймо: чоловік – голова, а жінка – шия, куди шия поверне, туди голова й дивиться…

2) десакралізації біблійного тексту;

Приклад:

Ніхто не знає, що змусило Адама з Євою порушити заборону – з’їсти-таки злощасне яблуко, через яке їх вигнали з раю, – і приректи себе і своїх нащадків на вічні страждання. Гадаю, є одне достовірне пояснення того, що трапилося: усьому виною був азарт (Дзеркало тижня). Спроби автора дати власну інтерпретацію вчинкам Адама та Єви, яка ніяк не підтверджується текстом першоджерела, хоча б з огляду на стилістичне забарвлення слова „азарт”.

3) сором’язливість як історично перше відчуття;

Приклад:

Історично першим відчуттям, що прокинулося колись дуже давно в Божому творінні, було відчуття сорому. Адама і Єву, як свідчить Біблія, збентежила їхня голизна, коли поласували яблучком з Дерева Пізнання добра і зла та, усвідомивши себе, вони поквапилися прикрити свій страм фіговим листочком (Дзеркало тижня).

На нашу думку, не варто заявляти про сором’язливість як перше відчуття так категорично. Зрозуміло, що таких деталей у Біблії не наведено. Та й за великим рахунком, чи так це важливо, яке людське відчуття було „історично першим”. Небезпека такого категоричного твердження полягає в тому, що пересічний читач, який далекий від біблійних тонкощів, сприйме це як аксіому.

4) невдала авторська інтерпретація;

Приклад:

Чи вірно, що свій родовід ми ведемо від Адама? Бурхливий розвиток туризму в усьому світі спростовує цю, здавалося б, відому істину. Адже Адам був сиднем (Дзеркало тижня).

По-перше, незрозумілим є факт, на основі чого автор доходить до висновку про Адама як про „сидня”.

По-друге, на наш погляд, нелогічним є ланцюжок ключових слів: „початок родоводу – розвиток туризму – Адам-сидень”.

Адам і Єва “в рідній стихії”

Особливості релігійного стилю можна відзначити у статтях, написаних священиками чи від їхнього імені. Тут немає вільної інтерпретації, зіткнення несподіваних тем, „притягнення сюжетів за вуха”. Чистота і правильність християнських постулатів на зрозумілому й доступному рівні – це те, чого прагне не одна людська душа.

Приклад перший:

Подружжя є прообразом Церкви, становлячи перше зібрання скликаних Божою волею людей. Вже перших людей, праотців Адама і Єви…. «Покине… чоловік свого батька й матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом» (Бут. 2:26), – промовив Адам, вперше споглядаючи на створену з його ребра істоту (Дзеркало тижня).”

Приклад другий:

На думку головного равина Києва та України об’єднання іудейських релігійних організацій України Якоба Дов Блайха, сім’я – це від бога. Історія Адама і Єви свідчить, що людське життя почалося зі створення сім’ї. Тільки вона може навчити жити (Дзеркало тижня).

Священик на основі біблійного тексту проводить узагальнення і виділяє мораль, що покликана виконувати повчальну та настановчу функцію, як і проповідь. Отже, ці статті за стилем викладу нагадують проповіді.

Адамові діти: біблійний фразеологізм

В українській мові біблійний фразеологізм Адамові діти вживається в значенні „рід людський”. Проте, попри його безпосередній стосунок до Біблії, автором є цього біблійного фразеологізму є геніальний український мовотворець Тарас Шевченко, а „рідною домівкою” – Шевченкова поема „Сон”:

Усі на сім світі – | і царята, і старчата – | Адамові діти.

З власною назвою Єва відомі такі біблійні фразеологізми та просто слова:

1) праматір Єва чи Єва – для позначення узагальнених, типових рис жіноцтва.

2) у костюмі Єви означає “гола людина”.

Отже, сьогодні ми розглянули біблійні фразеологізми, які ґрунтуються на таких біблійних антропонімах (власних назвах), як Адам і Єва: за часів Адама, від Адама, з ребра Адама, Адамові діти, праматір Єва, в костюмі Єви. Значну увагу приділили прикладам їх вживання в сучасних ЗМІ, а також особливостям авторської інтерпретації.