Архаїзми та історизми в українській мові

Дорогий друже! Сьогодні у нас особлива група лексики – архаїзми та історизми в українській мові.

Для того, щоб зрозуміти, архаїзми та історизми в українській мові – це цікаво чи нуднувато (чого кривить душею?), вирушимо в незвичайну мандрівку.

Тож одразу сідаємо з тобою у віртуальний підводний човен і поринаємо в лінгвістичну товщу віків… ні, не дуже глибоко, – десь так, на майже на століття назад.

Вирушаємо в подорож у минуле

Беремо в руки тогочасну газету, яка просто майорить такими термінами:

неп (нова економічна політика),

непман як похідне від непман (назва особи),

комбіди (комітети бідноти, тобто орган влади на селі),

куркуль (за словником, це заможний селянин, який використовував працю найманих працівників; з сучасного погляду можна стверджувати, що часто до куркулів зараховували селян, які просто мали необхідний для прожиття рівень доходів),

продрозверстка, хоча правильно українською продрозкладка (продуктова розкладка; обов’язкова норма здачі в державу селянином виробленої продукції за встановленими державою цінами, зрозуміло, мізерними).

То як, шановний друже, здогадався, в яких історичних часах ми опинилися? Так, справді, це 20 – 30-ті рр. XX ст., тобто час формування в СРСР політики «воєнного комунізму», а в економіці – панування відомого нам непу, тобто нової економічної політики.

Мандрівка триває

Ну що ж… продовжимо нашу мандрівку далі. Наступна зупинка відкриває нам низку зовсім інших слів, які сьогодні ми також не почуємо навколо:

БАМ (Байкало-Амурська магістраль – залізнична дорога в Західному Сибіру й на Дальньому Сході теперішньої Російської Федерації, тоді ще Радянського Союзу; будівництво епохи, на яке приїхали всі народи й національності);

бамівець (учасник цього будівництва, звання, яким гордилися)

маяк (так називали в ті часи передовика праці, який обов’язково мав бути комуністом чи комсомольцем),

трикутник (директор, секретар парторганізації та голова профкому, які вирішували багато чого).

Наводити приклади можна й далі, проте я думаю, що ти вже, друже, здогадався, що описаний кількома словами період – це кінець 70-х – початок 80-х рр. XX ст., тобто час, який ми сьогодні називаємо «періодом застою», хоча на той час невтішні справи в економіці країни, що набирали обертів, старанно приховувалися владою.

Ще одна історично-лінгвістична зупинка

перебудова (період політичних та економічних реформ у СРСР в 1985-1990 рр.);

департизація (процес заборони створення політичних партій в органах державної влади);

народний фронт (перші масові незалежні організації, яких на початок 1990 р. в СРСР було 140)

плюралізм (думок, тобто існування кількох поглядів на певне питання, а не єдино правильної точки зору уряду, партії);

гекачепіст – член Державного комітету з надзвичайного становища в СРСР .

Знаєте, чим найособливіше це слово?

Воно дуже цікаве тим, що:

• утворене від російської власної назви (Государственный комитет по чрезвычайному положению СССР) і не перекладається;
• «містить» одну з пам’ятних подій в історії СРСР, зокрема спробу державного перевороту 18-21 серпня 1991 р., зокрема й усунення з поста президента Михайла Горбачова;
• відзначилося особливою лінгвістичною властивістю – як неологізм це слово вживалося  лише протягом трьох днів – і відразу ж стало історизмом.

Як великий знавець історії (без жодної нотки іронії) ти, друже, здогадався, що це слово відображає останні кроки й важкі вдихи-видихи (тобто в другій половині 80-х – на початку 90-х рр.) такої величезної імперії XX ст., як Радянський Союз.

Лінгвістичний екскурс

Тож зараз, дорогий друже, перейдемо до мови лінгвістики, тобто розглянемо, як ці слова, що допомагали нам розпізнати ту чи іншу епоху, називаються правильно «по-мовознавчому».

А познайомилися під час нашої мандрівки ми з такою групою пасивної лексики (бо в щоденній розмові ми її не вживаємо), як історизми.

Настав час розглянути архаїзми та історизми в українській мові як загальні поняття, а також їхні різновиди, приклади. Архаїзми та історизми в українській мові належать до групи застарілої лексики.

Застаріла лексика – це яка?

Застаріла лексика – слова, які вже вийшли або виходять із звичайного вжитку.

За ступенем архаїзації застаріла лексика поділяється на дві групи:

1) слова, що зовсім вийшли з ужитку й незрозумілі носіям мови на сучасному етапі її розвитку.

Напр.: ужанція – звичай, дарабчик – шматочок, дзиндзоокий – короткозорий, одесную – праворуч, сиріч – тобто.

Ця група лексики називається архаїзми;

2) слова, які зрідка вживаються в сучасній літературній мові та, зазвичай, зрозумілі носіям української мови.

Напр.: чумак, виборний, дукат, жупан, отверзати, воздвигнути.

Відповідно, ця група лексики називається історизми.

Звернемося тепер до розгляду кожного виду застарілої лексики безпосередньо.

Історизми «малюють» епоху?

Історизми – застарілі слова, що вийшли з ужитку в зв’язку зі зникненням тих реалій, які вони називали (внаслідок дії позамовних чинників).

Напр.: кріпак, мушкет, війт, фунт, ратуша.

Історизми репрезентують мову певної історичної доби: імператор, патрицій, плебей (зрозуміло, що йдеться про часи Римської імперії).

Необхідно пам’ятати, що історизми не мають і не можуть мати синонімів у сучасній літературній мові.

Серед історизмів виділяють такі семантичні групи, тобто групи за значенням:

1) назви давніх суспільно-політичних реалій: князь, вельможа, бунчужний, подушне, волость, партком;

2) назви зниклих народів, племен: печеніги, торки, ятвяги, кривичі, радимичі, угличі;

3) назви колишніх професій: кожум’яка, гутник, лучник, камердинер, лакей, козачок;

4) назви застарілих знарядь праці, зброї: рало, соха, ступа, мушкет, рогатина, пістоль;

5) назви не вживаних нині предметів одягу: кирея, кунтуш, чумарка, ліврея, кацавейка, каптур;

6) назви старовинних грошових одиниць та одиниць міри: гривеник, крейцер, шаг, лікоть, корець, копа.

Архаїзми – геть незрозумілі?

А тепер у нас – архаїзми в українській мові з їх різновидами та особливостями.

Архаїзми – застарілі для певної епохи назви предметів та явищ, звороти, форми слів, афікси, що вийшли з активного вжитку або витіснені сучасними відповідниками (внаслідок дії внутрішньомовних чинників).

Семантичні різновиди архаїзмів:

1) лексичні: гайник (лісник), дмухач (вітер), жиця (ложка), умонятися (втомитися), утропі (слідом);

2) словотворчі: дариця (дарунок), діленина (поділ), демократній (демократичний), днешній (сьогоднішній), живіття (життя);

3) лексико-фонетичні: дерво (дерево), жалнощі (жалощі), марнотравець (марнотратець), цвітень (квітень), тлунок (шлунок);

4) фонетичні: братік (братик), збірати (збирати), зіма (зима), крівавий, кровавий (кривавий);

5) семантичні (застарілі в одному значенні, проте сучасні в інших значеннях):

безе: суч. – “легке тістечко із збитих та запечених яєчних білків із цукром”, заст. – “поцілунок”,

дебаркадер: суч. – “пристань”, заст. – “платформа на залізничній станції”,

будник: діал. – “сторож”, заст. – “робітник на поташному заводі, на буді”.

На відміну від історизмів, архаїзми мають в сучасній українській мові відповідники, тобто десниця – права рука, відповідно, одесную – праворуч, перст – палець тощо.

Отже, ми з тобою, друже, трохи помандрували, трохи повчилися, і тепер знаємо, що архаїзми та історизми в українській мові – це застаріла лексика, яка є пасивною. А загалом архаїзми та історизми в українській мові – це цікаво, пізнавально й історично!