Майдан очима мовника

майдан – це

Вчора, сьогодні, завтра в українців особливі дні – жалоба за тими, хто загинув на Майдані. Майдан… Це буденне й звичне слово з кожним днем набирає все нових і нових відтінків, і далеко не радісних… На наших очах звичне слово майдан стає неологізмом.

Сьогодні, 21 лютого, майдан – це біль і сльози українських матерів, дружин, сестер, дітей і родин загиблих. Ні, мабуть-таки, не загиблих, а полеглих на Майдані за ідею, гідність, краще життя… Підставляйте ті слова, які вам більше до смаку чи то першими виринають з глибини душі.

І хоч останній подих полеглого міг зринути на вулиці Інститутській, чи на Володимирській гірці, чи в Будинку профспілок, проте такі дрібниці не ввійдуть в історію, для всіх це буде Майдан!

І що ж таке майдан? Почнемо з лінгвістики. За точку відліку візьмемо класичне визначення тлумачного словника, за яким майдан – це: 1) велике незабудоване місце в селі або місті; базарна площа; 2) те саме, що майданчик; 3) діал. лісова галявина; 4) діал. смолярня; 5) археол. стародавня могила, розкопана згори.

З п’яти поданих словникових значень, два – діалектні, тобто не відомі в усій Україні, одне – вузько професійний археологічний термін. Тож можна стверджувати, що ретельне вивчення словникових значень не дає ЖОДНОГО хоча б побіжного уявлення про сучасний МАЙДАН – майдан кінця 2013 – початку 2014 року. Тож сміливо можна говорити про те, що перед нами неологізм.

Ми всі заінтернетизовані сьогодні, тож звернемося до славнозвісної Вікіпедії, де в словниковій статті під назвою «майдан» додається ще одне значення. Майдан – це стала назва демонстрантів на Майдані Незалежності в Києві у період з 22 листопада 2004 року до кінця грудня 2004 року, які брали участь у Помаранчевій революції кандидата на посаду президента України Віктора Ющенка.

Оце вже «тепліше», хоча б на рівні ключових слів: демонстранти – Майдан Незалежності – революція. І навіть роки схожі (2004 – 2014), а місяці практично ті ж – листопад – грудень. Щоправда за вікном (чи то пак на Майдані) вже лютий.

Розумнюча Вікіпедія подає також у цій статті один з «найсвіжіших» новотворів – євромайдан. Євромайдан – це масові протести в Україні, які розпочалися 21 листопада 2013 року як реакція на рішення Кабінету Міністрів України про призупинення процесу підготування до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом.

На погляд лінгвіста, тобто мій особистий, новотвір «Євромайдан» переріс поступово в «Майдан», але з новим значенням, й охопив не лише Майдан Незалежності та кілька прилеглих вулиць і площ в центрі Києва, а всю Україну, кожне обласне місто.

В мовознавстві є поняття семантичного новотвору чи неологізму, коли давно відоме поняття під впливом екстралінгвістичних (немовних) чинників набуває нового значення. Як правило, семантичні новотвори з’являються на хвилі бурхливих суспільних подій, зміни влади, появи нового президента. Спробуємо намалювати такий собі лінгвістично-історично-медійний портрет сучасного неологізма «майдан».

3 січня. Топовою серед публікацій зі словом «майдан» в пошуковій системі Googlе виявилася замітка у Волинь Post: «Майдан – це прибрати за своїм собакою»: українців вчать правил поведінки, де йшлося про картинки на зразок «Майдан – це донести банку з-під “Pepsi” до смітника», «Майдан – це паркуватися за правилами, навіть якщо не зручно» та ін., створені киянином Борисом Гдалем і поширеними в Фейсбуці.

4 січня. В коментарях до цього матеріалу визначення майдану було суттєво доповнено й розширено: «Майдан – це не тільки європейські зарплати, а європейська продуктивність праці! Майдан – це не давати хабарі за те, щоб «на халяву» отримати права. Майдан – це не носити вчителям хабарі за кращі оцінки твоєму «бовдуру»! Майдан – це не носити хабарі лікарю за «липовий» лікарняний. Майдан – це не погоджуватись з роботодавцем працювати по-чорному (нелегально), бо тобі особисто це зовсім невигідно. Майдан – це власна відповідальність за країну, а не надія на «доброго дядю», який прийде і нас розсудить, і дасть нам «золоте яйце». Майдан – це відповідальність і влади, й опозиції за стан в країні. Майдан – це активна громадянська позиція…».

Здається, досить прозоро видно відголосок Євромайдану як реакції на розбиті європейські надії, з чого все й починалося. Водночас названі українські «реальні реалії» змушують задуматися над своїми, власними надіями чи то перспективами (кому як більше подобається).

13 лютого. Журналістка Катерина Яковленко в газеті «День» пропонує репортаж під назвою «Майдан – це місто у місті: “Ватикан” в українському “Римі”».

Перед нами постає майдан як «інший світ, інша країна. Усі анекдоти про те, що тут вітаються, ввічливо звертаються до тебе, перепрошують, коли не зручно, – все це правда». Саме навколо нього, майдану, відбуваються активні процеси творення сучасного фольклору, наприклад: «Ще одна “байка” про Майдан: кожен учасник дій – це людина з двома освітами та хорошим знанням іноземної».

Додам ще невеличкий мазок до нашого неологізму «словотворчим пензлем». У Фейсбуці знаходимо групу «Майдан в регіонах», мета якої – інформувати про те, що відбувається в регіонах у часи Майдану. Ну, і як вам тепер – майдан розрісся до масштабів усієї України, а живемо ми з вами не просто в історичні часи (якщо кожен з нас це усвідомлює), а в часи Майдану. Звучить майже, як «в часи козаччини» абощо.

Штрихи до портрету майдану можна додавати щодня, а, можливо, й кілька разів на день. То чий портрет малюємо? – запитаєте ви. Та портрету того, чиє ім’я не сходить ось уже два місяці з вуст не лише українців, але й закордонців. А малюємо Його Величність Майдан. І хоч портрет наш поки зовсім не претендує на повноту (це завжди легше робити з проекції часу), проте навіть те, що маємо, – це вже ОГО! Тож мовою лінгвістики, ми по гарячих слідах з’ясовуємо особливості словотворчих процесів такого багатогранного семантичного неологізму, як МАЙДАН.