Як ми звертаємося – на ТИ чи на ВИ? (Про пошанну множину в українській мові)
Чи легко бути чемним і ввічливим?
Як ми звертаємося – на ТИ чи на ВИ? Між сьогодні й колись криються значні відмінності. В українців здавна вважається, що тикають лише некультурні, бо тикати – дуже неввічливо. Але… сучасна мода під впливом західних віянь усе більше розмиває межі традиційної української культури, зокрема й мовної, та нав’язує звертання на ТИ, яке раніше сприймалося лише як панібратське. На таку фамільярність у народі здавна сформульована дотепна відповідь: «Я з вами свиней (в деяких варіантах – гусей) не пас!» Та зараз мова не про свиней, гусей чи то інших домашніх тваринок, а про ввічливе звертання до співрозмовника.
Тож як ся має наше рідне українське пошанне ВИ? Як воно почувається сьогодні в сім’ї, на роботі чи на вулиці?
Розпочнімо нашу розмову з того, що з’ясуємо семантичні (значеннєві) особливості ВИ як займенника другої особи множини.
Яке значення займенника ви/Ви?
1) Перше й пряме значення займенника ви – назва кількох співрозмовників, до яких одночасно звертаємося.
Напр.: Шановні студенти! Чи ви вже відповіли на перше запитання анкети?
Дорогі друзі! Сьогодні ви є свідками визначної події.
Шановне товариство! Щиро вітаю вас з Днем знань. Від сьогодні ви – першокурсники, повноправні громадяни нашої альма-матер.
2) Непряме значення займенника Ви – назва одного співрозмовника для вираження пошани при звертанні.
Напр.: Петре Степановичу, а що Ви скажете з цього приводу?
!!!У такому разі перед нами так звана пошанна множина, а займенник Ви пишеться з великої літери.
Як узгодити пошанну множину з дієсловом?
В реченні з підметом, вираженим займенником Ви (пошанна множина), присудок правильно ставити в формі множини. Хоча в літературі можна натрапити на думку про те, що звертаємося однак до однієї особи, тому допускається й форма однини. Така думка є хибною.
Напр.: Пане професоре, Ви вже передали до редакції свій останній рукопис?
Для порівняння: Пане директоре, Ви закінчив перегляд ранкової пошти?
Як на мене, то останнє й вухо добре ріже, й граматично неправильно.
!!! Варто наголосити, що множина дієслова-присудка на означення батька чи матері в 3-й особі на сьогодні є застарілою.
Напр., НЕПРАВИЛЬНО: Просили батько, просили мати і я прошу…
Напр., ПРАВИЛЬНО: Просив батько, просила мати і я прошу…
Як узгодити пошанну множину з прикметником?
В реченні з підметом, вираженим займенником Ви (пошанна множина), іменна частина присудка – прикметник може стояти як у формі множини, так і однини.
Напр.: Чи були Ви присутні на останньому засіданні вченої ради факультету?
Ви вільний зробити власний вибір.
!!!Проте висловлювання буде стриманішим, офіційнішим і менше впадатиме в око, якщо присудок стоятиме у формі множини.
Напр.: Поясніть, будь ласка, з якої причини Ви були відсутні на засіданні кафедри?
Якщо прикметникова частина присудка стоїть в однині, увага поневолі акцентується на статі – чоловічій чи жіночій.
Напр.: Пане Олександре, завдання сумлінно виконане, Ви вільний до завтра.
В яких випадках вживаємо пошанну множину із займенником Ви?
Спробуємо окреслити основні випадки, коли ми маємо звертатися до людини на Ви, тобто з повагою.
1. Звертання до незнайомої людини (незважаючи на вік).
Напр.: Чоловіче добрий, чи Ви не підкажете, як пройти до залізничного вокзалу?
Отут потрібно одразу зауважити, що в нас, в Україні, актуальним є питання звертання в громадських місцях.
2. Звертання до знайомої, проте старшої за віком людини.
Напр. (до сусіди): Пане Дмитре, рада Вас знову бачити. Зараз Вам на вигляд років сорок: більше ніхто не дасть.
3. Звертання до керівника:
Напр.: Пане директоре! Ви просили нагадати терміни виконання умов минулорічної угоди.
4. Звертання до колеги:
Напр.: Ірино Миколаївно, чи з’ясували Ви питання методичного забезпечення цієї навчальної дисципліни?
5. Звертання до підлеглого / студента:
Напр.: Наталю Віталіївно! Налагодження ділових зв’язків з іноземним партнером з Німеччини доручаю саме Вам.
Пане Олександре! Ви дуже неграмотно написали останнє есе.
6. Звертання до близьких родичів – до мами чи тата, дідуся з бабусею, дядьків, тіток…
Напр.: Мамусю! А Ви в дитинстві також не любили манної каші?
Тату! Сьогодні Ви маєте обов’язково піти на батьківські збори.
Прикро, що така добра українська традиція відходить у минуле: сьогодні часто не лише до мам і тат, але й до бабусь та дідусів звертаються на ТИ. Пам’ятаю, що серед моїх однокласників більшість зверталася до татка чи мами на Ви, лише одиниці – на ТИ. А сьогодні нерідко й до бабусь звертаються просто на ім’я, напр.: Таню! Олю! Чому так трапляється? Бабусі не хочуть визнавати себе бабусями?
Наводжу уривок з вірша Андрія Малишка з прикладом вживання пошанної множини в звертанні до мами.
Мамо, я хочу поговорити з вами
У вашім житті і у вашій смерті,
Як ви колись перейшли полями,
Нас беручи на долонечки вперті.
7 Письмове звертання (в листі, привітальній листівці…)
Напр.: Вітаю Вас з Різдвом Христовим…. Бажаю Вам міцного козацького здоров’я…
Відмінювання займенника Ви:
Н.в. Ви
Р.в. Вас
Д.в. Вам
З.в. Вас
О.в. Вами
М.в. на Вас
Отже, ми сьогодні з’ясували, як ми звертаємося – на Ти чи на Ви та в яких випадках варто звертатися на Ви, тобто вживати так звану пошанну множину.
І насамкінець хочу запросити ВАС, шановні читачі, переглянути коротеньке відео про звертання в українській мові (переглянути відео можна тут). Хоча мова тут про звертання, але… послухайте і самі дізнаєтеся, чому це відео не повторює, а доповнює нашу розмову.
Як ми звертаємося до Бога?
Отче наш, ТИ, що є на небесах…
Якщо в молитві до Творця і святих ми кажемо ТИ, то хіба ми їх не поважаємо? Поважаємо, навіть більше ніж поважаємо, – обожествляємо. То чому до вчителя ми маємо казати на ви, якщо до Вчителя – Ісуса Хреста кажемо ТИ? Також, як ви зауважили, до однієї людини казати в множині – нелогічно і безглуздо.
Я б залюбки перейшов зі всіма на ти, якби не стереотипи і звички. Один знайомий посилав свою бабусю “пішли ви”, бо привчили звертатися до старших на ви. Повага – це те що в серці, а не в нелогічній множинній формі. “Іду на ВИ” – кажуть предки на ви зверталися на ви лише до ворогів. Можливо маючи на увазі спірвозмовника разом з чортами, які його принесли.
Дякую, пане Андрію, за цікаві думки, але… погоджуюся не з усім. З приводу звертання до Бога на ТИ погоджуюся, що це справді так і вже досить звично.
Проте, не вдаючись до порівнянь, поділюся власним досвідом: і тата, й маму називаю на Ви (як, до речі,й більшість моїх однокласників).
До своїх колег, студентів звертаюся на Ви. Сама акож звикла до звертання на ВИ й тому, коли “незнайома людина тикає”, то стає якось не по с собі. Все-таки я за ввічливість і в мові, а не лише в серці 🙂 🙂 🙂
Хиба людина (більша) за БОГА?,то чому звертатись на ви?Якщо немає в серці поваги і любові до ближнього то і ви не допоможе
Маріє, дякую за запитання. Але Ваше питання стосується дещо інших аспектів – стосунків людини й Бога.
Людина, без сумніву, є творінням Бога і, відповідно, не може бути більшою за Нього.
У статті я пояснюю дещо інше: це давня українська традиція звертання до старших на Ви як знак поваги. З приводу Ваших, Маріє, слів “Якщо немає в серці поваги і любові до ближнього то і ви не допоможе” можу сказати таке: так, звісно, вживання пошанної форми “Ви” не завжди означає повагу і любов до ближнього.
Адже звертання на ВИ – це ознака високої культури людини. Наприклад, мені як дорослій людині дуже неприємно, коли дитина мені “тикає”.
А взагалі це досить широка тема. Можна говорити ще про всілякі аспекти.
Дякую, Маріє, що не залишилися байдужою. Всіляких Вам гараздів 🙂
Що цікаво , в англійській мові було кооись «ти»—«ви» . З часом «ви»(you) залишилось в мові для пересічного використання … а«ти» ( thee) залишилось для звертання до бога… та ще й в Металлиці ( so I dub thee unforgiven) 😉 ))))
певно, якщо до батьків звертаються на Ви, то не так вже й неправильно буде – “Просили тато, просили мама і я прошу …”
Пам’ятаю зі школи, з якогось оповідання:
– А чому ж це ти плачеш?
– Та мама били.
Щиро дякую, пане Анатолію! Справді, виходить трохи заплутано: в другій особі варто звертатися на Ви до татка-мами (Мамо, Ви сьогодні будете вдома?), а от в третій особі, коли про них щось розповідаємо, то вже неправильно (Мати сьогодні буде (а не будуть) вдома).
Дякую вам за статтю, але мені незрозуміло, до чого тут «американський штиб». В англійській мові давно позбулися “ти” – “thou”, і використовують тільки “ви” – “you”. Жартують, що англієць навіть до свого собаки звертається на “ви”.
Спробую пояснити свою думку, пане Юрію. Під впливом американської культури в Україні сьогодні все більше, по-перше, називають старших на ім’я (без по батькові), по-друге, внуки звертаються до бабусь і дідусів лише на ім’я (Таню, Ваню, без загальної назви – бабцю, діду, бабусю, дідусю…) і, звісно, на ТИ. Тож хоч в англійській мові займенник YOU (ВИ) вживається і замість нашого ТИ, проте на практиці спостерігаємо тенденцію до “тотального” тикання. Перепрошую, це може бути лише моє особисте враження.
Дорогі друзі! Запрошую висловити ваші думки.
І насамкінець дякую пану Юрію за позитивну оцінку (як я зрозуміла) й небайдуже ставлення до моєї роботи.
Гарна і потрібна полеміка, яку Ви проводите, пані Людмило! В моїй селянській родині до батьків зверталися на ТИ, інколи на цю тему у нас виникали розмови. Проте мені спадало на думку – чому це я до своїх батьків повинен звертатися на ВИ, вони мені чужі чи що. А от до чужих людей старшого віку, до незнайомих і малознайомих людей завжди звертаюся на ВИ. Мабуть, головніше – як ми ставимося до когось. Знаю випадки, коли звертання на ВИ сказане таким тоном, що краще б його не було.
У цій праці, пані Людмило, наведено один із прикладів: Пане Дмитре, рада Вас знову бачити. Ви добре виглядаєте. Щодо “виглядаєте” – хоча воно в словниках і є в значенні “мати вигляд”, але зразу напрошується інше і звичніше значення цього слова, а в значенні “мати вигляд” сприймається як калька з російського “выглядит”.
Щиро дякую, пане Миколо, за Ваш розлогий коментар. Справді, повага в ставленні – перш за все, а на Ви чи на ТИ – то вже кого як навчили з дитинства. Дякую за ретельне прочитання й пораду. Погоджуюся з Вами. Спробую виправити. Всіляких Вам гараздів
Мій тато до своїх батьків звертався на “Ви”, вже я і мої діти – на “ТИ”. Років з 50 тому, звертання на “ВИ” було нормою, а зараз вже застаріло. Абсолютна більшість “тикають”. І це є ознакою не зневаги, а близькості людини. В деяких випадках, до незнайомих людей доречніше звертатись на “Ти”, щоб підкреслити свою єдність. Наприклад в окопі на фронті.
Так, справді, час вносить свої корективи. А також бувають всілякі обставини. Дякую за коментар, пане Сергію.
“сучасна мода американського штибу ” , що ви маєте на увазі ? В англійській до людей звертаються виключно на “ви”(You)
Дякую, пане Михайле, і за запитання, і за пояснення. З огляду на те, що вже кільком читачам цей вислів незрозумілий, то я його змінюю. Залишаю просто “сучасна мода” й додаю “під впливом західної культури”. Дуже дякую. Прошу й далі брати участь у коментуванні. Мені як автору це дуже потрібно й корисно.
Цілком пане Андрію Тебе підтримую. Сам такої думки.
Щиро рада розмові щодо звертань українців на ти чи на ви. Життя біжить…
І все таки звичка!!!
Дякую, пане Богдане! Звички в нашому житті відіграють всілякі ролі – й позитивні, й негативні. Скажу про себе: я з дитинства звикла називати свого тата на “Ви”, то не зможу вже зрадити своїй звичці й називати свого татка поважного віку на “Ти”. Та й навіщо? 🙂
Біблія і молитви збирались на римській раді, але не в цьому суть – ті люди розмовляли латиною. Саме тому Ви отримали переклад на Ти при молитві до Бога, так як латина не має версії Ви.
Дякую, пане Олеже, за коментар!
У яких країнах світу окрім бувших країн СССР, до однієї особи звертаються в множині???
Запитую саме в яких країнах а не мовах світу. Тому-що, по правилам Української мови, одна особа Ти, а множина Ви!!!
Це, якщо без того що, одна бабця сказала чи написала!!!
Пане Богдане, звісно, кожен може мати власну думку 🙂 Так само і щодо тикати чи викати. Традиційно тикати (і навіть пальцем, не лише словом) було неввічливо. Дякую за небайдужість.
Не маю наміру когось образити!!!
Тобто, якщо сказати ідіть Ви, на х@тір то це буде вічливо!!! А от іди Ти, х@тір це не вічливо???😂😂😂😂