ЖАЙВОРОНКИ З ТІСТА: СІМЕЙНА ТРАДИЦІЯ? ТАК!

На Сорок Святих – сорок пташок: весна на порозі

22 березня відоме в православній церкві як свято Сорока Святих, які віддали своє життя за віру. Традиційно вважалося, що цього дня з вирію поверталися перелітні птахи – жайворонки й шпаки. Тож дорослі з дітьми випікали цього дня пташок як символ такої очікуваної малечею й такої прекрасної пори року, як ВЕСНА. Як 200 років тому, так і сьогодні дітки з настанням теплих днів пошвидше хочуть вирватися з набридлих за зиму осель і пробігтися вулицею з радісними криками на всю вулицю.

Як інакше називали жайворонків з тіста?

Пташок на різних територіях називали по-різному:

«жайворонками» або «голубами» на Київщині;

«соловейчиками» на Чернігівщині;

«зозульками» на Рівненщині;

«качечками» на Житомирщині;

«гусками» на Волині. І це, мабуть, ще не всі їхні найменування…

Що робили із жайворонками з тіста?

1) З готовими пташками бігали вулицею, селом, забігали в сад чи на город, тримаючи їх в руках чи наштрикнувши на палички. Це дійство тривало цілий день, а ввечері пташок з’їдали.

2) Пташок дарували сусідам і друзям. Існувало традиційне народне уявлення, що пташок потрібно роздати дітям, щоб у хаті свійська птиця здорова була.

3) Одним словом, пташкам із тіста чи то з пташками просто РАДІЛИ. Адже настала весна, яка віщувала й дітям, і дорослим багато приємних справ.

Як жайворонки з тіста випурхували з-під наших з синочком рук…

А зараз ми розповімо вам, як вдалося нам з синочком зробити так, щоб жайворонки з тіста поселилися на нашому обідньому столі.

Крок перший: замісили тісто (нам у цьому допомогла хлібопічка, яка замісила тісто). Тісто в нас було здобне, щоб смакота вийшла, якою можна поласувати.

Крок другий: формуємо з тіста таку ковбаску (довжиною 15-20 см.).

Крок третій: розкачуємо з цієї ковбаски млинчик і намазуємо повидлом.

Крок четвертий: скачуємо млинчик у трубочку уздовж.

Крок п’ятий: не витягуючи дуже сильно, зав’язуємо трубочку вузликом.

Крок шостий: з одного кінця ліпимо голівку, видовжуючи дзьобик, інший кінець розпліскуємо на хвостик.

Крок сьомий: хвостик ріжемо ножем на «пір’їни».

Крок восьмий: родзинку розрізаймо навпіл і вставляємо половинки-оченята. Ось і готовий наш жайворонок!

Крок дев’ятий: робимо стільки пташок, скільки вистачить тіста, сил, терпіння (а в дітей швидко воно закінчується).

Ось мій синочок-помічничок досить вправно намазує повидло на тісто , от лишень надовго його терпіння не вистачало. Тож, щоб довго не очікувати, він потрошку під’їдав тісто.

Крок десятий: А ось і готові наші жайворонки з тіста – рукотвори.

Це величенький і смачнючий Степанків жайворонок. Жайворонків напекли, а кому ж їх подарувати? У міських умовах це майже проблема: одна сусідка з дітками-ровесниками Степанчика не брала слухавки, наша названа бабуся  виявилася в дальніх гостях… Добре, що Бог нам послав сусідку, яка радо нам допомогла «з’їхати» з третього поверху з візком і малюком одночасно. А ми її обдарували нашими жайворонками. Вона, щоправда, спочатку висловила здогад, що це круасани (от тобі й осучаснений аналог :(), але ми все їй пояснили. Жіночка була дуже рада та ще й сказала, що подарує сину й внуку. Що ж, прекрасно, що комусь було й цікаво, й приємно, а головне нам – СПІЛЬНО й НАТХНЕННО працювати над жайворонками з тіста.

А чи вдалися вони, як кажуть в українців, на славу? А це вже ви оцініть, дорогі читачі!!!

Тож раджу запровадити таку сімейну традицію – пекти жайворонків (найкраще це робити навесні) й обдаровувати ними друзів, родичів, знайомих.